Завдання № 23 – дитяча класика
Оскільки цей твір є програмним у
середній школі, я вирішила прочитати його саме в рамках цього завдання. Тим
більше, що востаннє я його ще в школі й читала ;)
Ой, не вір пане козаче писарям, вони
собі своє думають. А як повіриш, то заженуть вони тебе на слизьке. Люди не
змінюються з плином часу. І досі є ті, хто дає собою маніпулювати J
Так і судилося сотникові Микиті
Уласовичу Забрьосі стати жертвою підступного писаря, що з бив його з
правильного шляху та змусив полювати на відьом. Авжеж, у всі віки чоловіки
шукали когось винного у всіляких бідах. В Конотопі дощу давно не було? Так то відьми постаралися! Ату їх! Топити
відьомське кодло, полоскати в річці, мов плаття! Ось і поплатився за це сотник
Микита. Та й інші, хто чаклунством замислив долю свою вершити. Не буде щастя
від того, що не судилося. А відьми ще й так помстяться, що клопоту не оберешся.
Хоча й для них це просто так не минеться. От і Явдосі дісталося добряче.
Одна з найпрекрасніших сатирично-містичних
історій від яскравого представника українського сентименталізму в літературі.
До речі, є у повісті цікавий прийом:
кожен розділ починається із фрази «Смутний і невеселий» або «Смутна і невесела».
Так собі захотів автор. І я ще не зустрічала в українській класичній літературі
подібних витівок ;)
Читати класику варто вже для того,
щоб зрозуміти історію, побут стародавніх часів, побачити багато в чому вже
незвичну, але таку яскраву та влучну мову початку 19 століття.
Немає коментарів:
Дописати коментар