четвер, 23 лютого 2017 р.

Відбулася презентація книги української письменниці Олени Андрєйчікової "Остаться дома в понедельник"



22 лютого 2017 року у прекрасному Київському Будинку Книги свої оповідання читала мила та іронічна письменниця, одеситка Олена Андрєйчікова.

На презентацію її другої книги «Остаться дома в понедельник» зібралося доволі багато людей. Всі вони бажали послухати, які ж нові історії з життя жінок подала на суд слухачів пані Олена. І ця потреба присутніх була цілком задовільнена, про що свідчив щирий сміх із залу та оплески.

Коли людина має хороше почуття гумору, вміє по-доброму пожартувати із себе та навколишнього світу, до неї одразу виникають особливі почуття. Хочеться також розслабитися та сміятися разом, водночас пригадувати веселі несподіванки зі свого власного життя. І відчуваєш тоді себе так затишно, наче зайшов у гості до старовинного друга, щирого та справжнього.

Буває життя ставить нас у суворі умови, і всі ми по-різному їх долаємо. Але є люди, які сміливо, злегка примруживши очі та посміхаючись заявляють цьому світові: е-е, ні, дорогенький, ми будемо зараз грати за моїми правилами!


Саме такою людиною мені й здалася авторка. І саме такими є її оповідання.


понеділок, 20 лютого 2017 р.

Альвідас Шляпікас "Моє ім'я - Маріте"



Війна точно спише все? Чи дійсно переможців не судять?

Я поставила собі ці запитання, коли перегорнула останню сторінку цієї книги. І для себе відповіла. Але що саме та з яких причин відбувалося насправді, що мусило людей перетворитися на мерзоту, подібну тієї, яку вони щойно винищили – це вже справа історії.

Повість «Моє ім’я – Маріте» заснована на реальних подіях. Книжка невелика, можна прочитати за кілька годин. Але це будуть найгірші години вашого життя. Кожна сторінка – це гірке ридання. Я думала, що не здатна плакати 3 години поспіль. Виявилося, що здатна. І не шкодую ні про жодну свою сльозу над цією книжкою.

Дія в повісті відбувається у 1946 році, одразу після закінчення Другої світової війни. Місце подій – територія ворога, яка такою залишилася навіть після падіння нацистського режиму, Східна Пруссія. Найжахливіша та найвиснажливіша війна 20 століття не оминула нікого. І нікому не дала пощади. Люди, кинуті на шматування двома людоїдськими режимами мали виживати. Вони дуже хотіли вижити. І вони дуже хотіли помститися.

Та чи зарахується там, на небі, катування без суду та слідства німецької жінки, яка, можливо, зовсім і не підтримувала той режим, а спокійно собі жила у маленькому містечку, любила свою родину? А німецької дитини?

Щоби діти не потрапили до лап совітських солдатів, матері віддавали або продавали їх до сусідньої Литви. І вже там нова «родина» видавала їх за литовців. «Моє ім’я – Маріте» - мало не єдине, що вміла вимовляти без акценту маленька дівчинка-німкеня Ренате. Інакше всю родину вишлють до Сибіру. В кращому варіанті.

Звісно ж, доля цих «вовчих дітей», як їх називали, складалася по-різному. Для когось, як для прототипу цієї історії – цілком прийнятно. Хоча в багатьох випадках – не щастило нікому: ані самим дітям, ані їх прийомним сім’ям. Такі були часи.

Я не вважаю, що війна все спише. Не спише. І судити можна навіть переможців, якщо вони скоїли злочин проти людства.

пʼятницю, 17 лютого 2017 р.

«Записки Відока, начальника паризької таємної поліції» у 2 томах

Ежен Франсуа Відок – реальна особа, колишній злочинець та каторжник-утікач, який згодом зміг зайняти доволі високу посаду у паризькому карному розшуку.

З його мемуарів ми дізнаємося про всі перипетії шаленого життя звичайного французького хлопця кінця 18 століття. Складні були часи, які в багатьох випадках диктували людині напрями життя та вибір поведінки відповідно до ситуації. Проте стати тим, ким став згодом Відок – це цілком його власний вибір. І, як свідчить більш глибоке вивчення долі каторжників, вибір доволі розумний. Хтозна, де б він опинився, якби своєчасно свідомо не пішов на співпрацю із поліцією. І чи могли б ми зараз назвати саме цю людину засновником кримінології та оперативно-розшукової роботи сучасної поліції.

В першому томі розмова ведеться від першої особи. Тобто сам Відок проводить читача всіма найтемнішими та найпотаємнішими закапелками свого раннього дитинства та юності. Стосунки з батьками, крадіжки та інші злочини, розкидання грошима та зв’язки із сумнівними жінками – чи то кров молода шибала в голову, чи то вдача така була у людини, але скоро Франсуа загримів до тюрми. А колишніх в’язнів, як відомо не буває. Ось і стали тюрми для молодого чоловіка. В книзі чітко вказується вік в різні етапи життя, отже Відок встиг двічі одружитися та кілька разів побувати за гратами до 20 років. Не дивно, бо в ті часи дорослішали рано.

Другий том дає нам не менш докладні описи буденності героя в якості агента таємної поліції, який згодом став вельми поважною особою у широких колах певного контингенту. Все життя Відока – як на долоні. Однак є питання: як в мемуарах мемуарист зміг описати свою смерть та похорон? Про останні роки життя цієї надзвичайної людини ми дізнаємся від третьої особи. Хто вона – не відомо. Але дякувати тому загадковому оповідачу про те, як саме закінчив своє славетне життя паливода, хто йшов за його труною та скільки грошей їм було за це сплачено за заповітом Відока.

Що стосується літературної характеристики твору, то він, скоріше, належить до різновиду пригодницької літератури, аніж до детективу. Описи надто детальні, навіть настільки, що час від часу це може дратувати. Однак я знаходжу багато паралелей з іншими авторами того часу: Лоренсом Стерном, Джорджем Мередітом, Морісом Лебланом. Є щось схоже у стилістиці – такі ж масштабні описи чого завгодно, безліч найдрібніших деталей. Проте саме ці автори були для мене більш цікавими, ніж «Записки Відока». Можливо через те, що не всі вони написані самим Відоком.

Проте скласти власне враження про історичну постать варто. Адже мало хто стає відомим, ще й через віки. А талант Відока очевидний: ця людина була неперевершеним майстром перевтілень, актором-самородком та чарівною людиною, яка могла розташувати до себе не тільки жінок, але й бандитів, тюремних наглядачів, а згодом і поліціянтів.




пʼятницю, 10 лютого 2017 р.

Привіт! Я – книжковий наркоман



















Автор: Джеймс Волліс Гарріс

Я збираюся розмежувати два поняття, але вони можуть не відповідати загальноприйнятим визначенням.

Книжковий хробак – це людина, у якої читання має нав’язливий характер.

Книжковий наркоман – теж перебуває в стані нав’язливих дій, але в плані купування книжок.

Я належу до обох видів. На сьогодні я не вважаю бібліофілію проблемою. З іншого боку, наприкінці 2016 року, коли сайт Audible надіслав мені лист із подякою за купівлю у них 177 електронних книжок, я усвідомив, що проблема дійсно була. Я зайшов на Amazon, щоб у персональному кабінеті переглянути «Керування замовленнями». І виявив, що протягом 2016 року придбав більше 200 паперових та електронних книжок. Овва! Потім я приблизно підрахував, скільки книжок купив у місцевій книжковій крамниці. Вийшло близько 550. І все це в тому ж 2016 році. Отже на 10 непрочитаних книжок у мене була 1 прочитана.

Минулого року я прочитав 54 книги. Постійність у читацьких звичках – моя особливість. Я це знаю, тому що веду читацький щоденник з 1983 року. В середньому я прочитую 1 книгу на тиждень. Припустимо, я проживу ще приблизно років 20. А це означає, що до кінця днів мені знадобиться близько 1000 книжок. Книги, які я придбав 2016 року, скаладють половину цієї кількості. У мене достатньо книг, щоб прожити до 115 років. Тобто на 30 років довше, ніж я думаю. Мої розрахунки ускладнює те, що в основному я читаю нові книги, які випускаються протягом року. Але я маю і достатню кількість старих книг, щоб забезпечити себе читанням аж до XXII століття.

Ось в чому моя проблема. Коли цього ранку я сплачував рахунок карткою Visa на сайті Amazon, в ньому був довгий список покупок за 2,19$. Я не можу встояти перед цими знижками у 1,99$. За останні 18 днів я придбав вже 36 книжок. Агов, хлопчино! Тобі варто переглянути свої звички скаженого покупця. Позавчора я скасував підписку на 5 розсилок про книжкові розпродажі. Але вчора знов підписався, оскільки не можу пропустити «Час для зірок» Роберта Гайнлайна. Це улюблений твір мого дитинства у жанрі наукової фантастики. Все це нагадало мені 1970-ті роки, коли я намагався кинути курити наркотичну траву. О 2 годині ночі я змив в унітаз усе, що в мене було. Але вже до 2 години дня я встиг купити навіть більше, ніж було. Зрештою, я позбувся згубної звички завдяки тому, що замість неї набув корисну. Це був біг підтюпцем. Яка ж корисна навичка допоможе мені забути про неконтрольовану купівлю книжок? Чи замінить фанатичне відслідковування книг на сайті Goodreads їх купівлю?

Більшість із нас хочуть занадто багато. Ми хочемо бути багатими, гарними, хочемо подорожувати. Насправді ж ми витрачаємо більше, ніж заробляємо, їмо більше, ніж це необхідно організму, витрачаємо час на розваги замість навчання. І в нас постійно не вистачає часу на подорожі. Я волію прочитати всі книжки, які гідні уваги, але не відчуваю, що не зможу досягнути цього. Є чудова приказка про переїдання: «Ваші очі більші за ваш шлунок». Тому моїм друзям варто щодня нагадувати мені: «Твоя бібліотека більше, ніж твоє життя».

Якби я був колекціонером книг, все було б інакше. Але я не колекціонер. Я купую книги з міцною вірою в те, що прочитаю їх. А коли прочитую – віддаю їх. Я завжди купував більше книжок, ніж міг прочитати. Але в останні роки ситуація погіршилася. Колекціонування книг та їх нав’язлива купівля – це різні речі. Обмірковуюся протягом років цю різницю, я дійшов висновку, що купував книжки задля нагадування собі, що я хочу їх прочитати. Я міг би просто відслідковувати книги на  Goodreads, але не роблю цього. Я купую книги з упевненістю, що неодмінно їх прочитаю. Але ж не буду. І це очевидно. І усвідомлення цього не утримує мене від купівлі нових книг.

Я роблю й інші ірраціональні речі. Минулого року я купив 180 книжок для Kindle, але прочитав з них тільки 2. З бібліотечних книг я прочитав 15. Я мав би дотримуватися цієї тенденції. Але ж я запасаюся книжками як білка горіхами. Разом з тим я усвідомлюю, що половиною свого скарбу так і не скористаюся. Я – псих. Чим пояснити моє безумство?

Є у мене одне логічне пояснення. Я люблю купувати електронні версії всіх книжок, які я із задоволенням прочитав, але в мене їх немає.  Деякі я хочу перечитати, на інші – посилатися. А ще з них легко брати цитати, коли я пишу чергову статтю.

Якби я був дисциплінованою людиною, і, звісно ж, це гіпотетичні фантазії, яб не купував нових книжок доти, доки не перечитав би все зі стосу «Для прочитання». Я міг би бути більш реалістичним та дотримуватися правила: не купую книгу, якщо не впевнений, що готовий її прочитати. Це доволі логічно, але так не буде. Навіть якщо я розтлумачу собі, що заплатити повну вартість за паперову книжку, яку я дійсно прочитаю, все одно вийде дешевше, ніж придбати купу електронних книжок за 1,99$, які я все одно не прочитаю.

Якби я не спокушався на розпродаж книг для Kindle за 1,99$ та за 2,95$ на Audible, то не купував би так багато. Ситуацію із моєю бібліотекою ускладнює й чудова книгарня неподалік, де продаються за зниженими цінами книжки, що були у вжитку. Крім того сайт abebooks.com постійно пропонує книжки за 4$. Дешеві книжки наповнили країну, мов дешевий героїн. І перетворили книжкових хробаків на книжкових наркоманів. Чи є більш серйозні наслідки цього для суспільства? І скільки ще існує фанатів, які так само, як я, скуповують книжки, а потім їх не читають? Що дешеві книги роблять з Америкою?

Переклад: Аліна Горбачова
Джерело: Bookriot

середу, 8 лютого 2017 р.

"Магабгарата": черпаємо мудрість у давнині

Коли я прочитала книги Ніла Дональда Волша «Бесіди з Богом», сказала собі, що більше книг із саморозвитку не читаю. Оскільки в «Бесідах…» є відповіді на всі питання. На всі. Але в той час до мене ще не потрапила «Магабгарата». Отже зарікатися не варто.

Оскільки цей епос написаний 5 тисяч років тому та ще й на санскриті, в сучасних перекладах його читати доволі важко. Точно передати смисл оригінальних двовіршів, якими викладена розповідь, неможливо. Отже всі переклади, які існують на сьогодні, неповні та неточні. Я маю на увазі переклади російською, бо українською не зустрічала, а ситуація з іншими мовами, підозрюю, така ж сама.

Але ж мені кортить дізнатися все про історичні події Індії, про тривалу битву за престол нащадків Бгарати та про багато іншого, про що йдеться в цьому сказанні. І я вирішила подивитися один з найкращих, на мою думку, серіалів, відзнятих за сюжетом «Магабгарати». Це індійський серіал 1988-1990 років, що складається з 94 серій. Дубляж російською одноголосний, є англійські субтитри. Обрала я саме цю екранізацію, оскільки вона максимально точно відтворює оригінальний текст епосу.

«Магабгарата» - це величезна скарбниця людської мудрості. Через опис історичних подій індійських народів вона розповідає про всі аспекти життя людей, і спрямована на духовний розвиток.

четвер, 2 лютого 2017 р.

10 книг, які варто прочитати перед тим, як вони з’являться на екранах у 2017 році

 1.  Денніс Лігейн «Ніч – мій дім»


Про що: історія життя гангстера в шалені двадцяті, в період «сухого закону».
Дата виходу фільму: 13 січня 

В головних ролях: Бен Аффлек, Зої Салдана, Скотт Іствуд, Сієнна Міллер
 
    2. Брюс Кемерон «Життя та мета собаки»

 

Про що: дивовижна історія одного відданого пса, який знайшов сенс свого життя завдяки життям людей, яких він навчив сміятися та кохати.
Дата виходу фільму: 27 січня 
В головних ролях: Брітт Робертсон, Джош Гад, Денніс Куейд

3. Дебора Моггах «Тюльпанова лихоманка»
 

Про що: дія роману відбувається у 1630 році в Амстердамі під час тюльпанової      лихоманки. Заможний торговець Корнеліс Сандвурт, який шаленіє від своє молодої дружини Софії, відчайдушно прагне, щоб вона народила йому спадкоємця. Але отримати бажане не судилося. І тоді Корнеліс замовив молодому талановитому художнику Яну ван Лусу родинний портрет. Романтичні стосунки, які згодом виникли між художником та Софією, призводять до трагічної розв’язки.
Дата виходу фільму: 24 лютого
В головних ролях: Алісія Вікандер, Кара Делевінь, Крістоф Вальц, Дейн Дехан  

4. Лорен Олівер «Перед тим, як я впаду»
  

Про що: популярна старшокласниця Саманта Кенсінгтон весело проводила звичайний лютневий день. Тієї ж ночі вона загинула в автомобільній аварії. Але наступного ранку Саманта прокинулася… і наступного… і наступного. Вона проживає один і той самий день свого життя сім разів, доки не усвідомить, що завдяки навіть незначним змінам, вона може стати значно сильнішою, ніж вона коли-небудь могла це уявити.
Дата виходу фільму: 3 березня

В головних ролях: Зої Дойч, Холстон Сейдж, Логан Міллер
 
 
5.  Вільям Пол Янг «Хатина»



Про що: Міссі, молодша донька Мака, була викрадена під час сімейного відпочинку. Пізніше, глибоко в хащах штату Орегон, у покинутій хатині були знайдені докази того, що дівчинку, можливо, жорстоко вбили. Чотири роки по тому Мак отримує підозрілу записку начебто від Бога, в якій його запрошують повернутися до халупи найближчими вихідними. Всупереч здоровому глузду він приїздить до хатини зимовим днем, повернувшись до свого найтемнішого жахіття. Те, що Мак там знаходить, назавжди змінить його життя.
Дата виходу фільму: 3 березня
В головних ролях: Сем Уортінгтон, Октавія Спенсер, Рада Мітчелл, Тім МакГроу

6. Діана Акерман «Дружина наглядача зоопарку»
Про що: неймовірна та пронизлива історія, заснована на реальних подіях. Розповідь про доглядачів зоопарку Варшави, які врятували від нацистів сотні людей.

Дата виходу фільму: 31 березня
 В головних ролях: Джессіка Честейн, Даніель Брюль, Йоган Гельденберг

     7. Дейв Еггерс «Сфера»
     Про що: «Сфера» - найпотужніша в світі інтернет-компанія, що поєднує електронні листи користувачів, профілі в соціальних мережах, банківські рахунки та покупки зі своєю універсальною операційною системою. Результат цього – нова ера онлайн-ідентифікації, прозорості, чемності. Коли Мей отримала роботу в «Сфері», вона відчула, що це її ексклюзивний шанс. Але те, що починалося як захоплива історія реалізацій амбіцій та ідеалізацій однієї жінки, незабаром перетворюється на жах, від якого шалено б’ється серце, і змушує замислитися про недоторканість приватного життя, свободи та межах людського знання. 

Дата виходу фільму: 28 квітня
Трейлер

В головних ролях: Емма Вотсон, Том Генкс, Джон Боєга

8. Герман Кох «Вечеря»


Про що: загадкова, напружена та неоднозначна розповідь про дві родини, з’єднаних жахливим злочином, який скоїли їхні 15-річні сини. Цим чотирьом потрібно ухвалити одне з найважчих рішень у своєму житті – і все протягом одної вечері.
Дата виходу фільму: 5 травня
В головних ролях: Річард Гір, Лора Лінні

9. Дафна дю Мор'є «Моя кузина Рейчел»



Про що: молодий англієць замишляє помститися своїй гарній та таємничій кузині, оскільки вважає її винною у вбивстві свого опікуна. Але згодом його почуття стають вельми суперечливими, коли він відчуває, що потрапив в тенета її спокусливих чарів.  
Дата виходу фільму: 14 липня
В головних ролях: Рейчел Вайз, Сем Клафлін

10. Чарльз Мартін «Між нами гори»

     Про що: двоє незнайомих людей вижили в авіакатастрофі. І тепер вони змушені довіряти одне одному та знайти безпечне місце, щоб оговтатися від отриманих травмувань.
В головних ролях: Кейт Вінслет, Ідріс Ельба

Дата виходу фільму: 20 жовтня

     
Переклад: Аліна Горбачова 
Джерело: BuzzFeed Books