Показ дописів із міткою гуморески. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою гуморески. Показати всі дописи

понеділок, 6 березня 2017 р.

Книжковий виклик - весна 2017: Остап Вишня "Вишневі усмішки. Заборонені твори"


Завдання № 1 – книжка із зеленою обкладинкою

«Вишневі усмішки» виявилася найзеленішою книжкою у моїй бібліотеці. Я цьому дуже рада, оскільки приємно розпочати весну з прекрасної класики української сатири та гумору. Проте тривалий час не все було весело як із самими усмішками, так і з їхнім автором – Павлом Губенком, якого всі знаємо як Остапа Вишню.

Авторові довелося жити у вік шалених змін. Народився він за царських часів, жив у період більшовицької революції, був громадянином УНР, а згодом і УРСР. Саме фейлетони, написані 1919 - на початку 1920-х років (Кам’янець-Подільський період) ніколи за радянських часів не друкувалися, та послужили причинами кількох арештів автора. Через них він потрапив до ГУЛАГу. Засуджений до розстрілу, але доля була такою, що вирок змінили на 10 років таборів. Його використала система, але ж він залишився жити.

Це зелене видання являє собою повне зібрання всіх творів Остапа Вишні, розташовані у хронології написання. Починаємо знайомство з фейлетонів періоду УНР, коли сатирик жив та працював у Кам’янці-Подільському, на той час фактичної столиці УНР. Заборона на друк цих сатиричних мініатюр була знята лише наприкінці 1980-х років.

А далі – суто вишневі усмішки, багато з яких є програмними творами, і отже добре знайомі багатьом: сільські, мисливські, київські, літературні, закордонні, кримські. Також в книзі є відоме оповідання «Зенітка».

Остапа Вишню обожнював український народ. Його мова проста та невибаглива, наче він сам розмовляє з тобою, сидячи літнього вечора у затінку дерев.
Дуже люблять та шанують великого сатирика й зараз, адже з нього розпочався жанр українських гуморесок та усмішок.

Отже читайте та научайтеся. І неодмінно усміхайтеся!


понеділок, 27 червня 2016 р.

Справжні ліки від нудьги та хвороб ;)

В моєму розумінні гумор - це здатність незлобливо жартувати над собою, над суспільством, над життям в цілому. Але при цьому гуморист любить і поважає те, над чим сміється. Це найголовніше. Якщо у жартах простежується відвертий сарказм, зневага або шовінізм/ксенофобія/сексизм/расизм та всілякі інші спроби возвеличитися за рахунок приниження інших - такий "гумор" у мене миттєво відправляється, як кажуть, "фтопку". Це не варте моєї уваги, як адекватної та розумної людини, і це я вважаю неприпустимим.

Павло Глазовий не дарма дуже відомий український гуморист, бо він - представник саме тієї когорти профеіоналів-письменників, які щиро любили свою країну, її культуру та національні особливості. І дуже вдало, влучно та коректно висміювали деякі моменти життя. А такі моменти є у будь-якого народу.
Життя без доброго гумору приречене на нещастя. Здатність іноді посміятися над собою - це ознака здорової людини, здорового суспільства. Так, далеко не все гаразд буває, різні епохи та зміни влади несуть із собою як негаразди, так і позитивні зміни. І справжній гуморист вміє це помітити і цікаво розповісти про це іншим, додавши неповторного колоритного мовного забарвлення та щирої посмішки.
Посміхніться, люди!