Асли Е. Перкер "Суфле"

Коли водночасся рушиться життя й усе, що вчора було звичним, а сьогодні летить шкереберть, оговтатися важко. Але можливо та, найголовніше, необхідно. Кожному потрібна своя розрада, не існує загальних рецептів відновлення. Проте може бути дещо, що здатне об'єднати та зцілити зовсім різних людей із різними трагедіями.

Один із таких універсальних рецептів одужання подає в своєму романі турецька письменниця Асли Перкер. На її думку, мистецтво приготування страв здатне не просто зцілити понівечені душі, а й навтіь оновити їх. Дійсно, людська психіка спроможна регенеруватися, важливо тільки віднайти свої особливі інгредієнти.

Назва роману не випадкова, адже суфле схоже на людське життя: ідеальне на смак та на вигляд, але для досягнення неперевершеного результату можуть знадобитися роки. У центрі оповіді - три головних герої, три долі, три історії життя. Герої живуть в різних країнах, мають різні статуси та різні родини, але поєднує їх одне - біль утрати. Коханої людини, стосунків, довіри... У них зламані душі, роздерті серця, але кожен із них знаходить радість та оновлення в кулінарії, намагається приготувати суфле, яке для кожного стане символом повернення до життя. Нового життя.

Це не просто психологічна драма, і не просто стравопис. Це - роман-медитація, роман-роздум і роман-розслаблення. Неспішне читання детальних описів страв філіпінської, турецької та французької кухонь так само зачаровує, як і занурення в глибини душі героїв, подорож їхніми внутрішніми стражданнями, туга за втраченим і радість віднайденого. 

Варто читати повільно, неквапливо й з насолодою.

Решат Нурі Ґюнтекін: співочий птах турецької літератури

У творчому доробку Решата Нурі Ґюнтекіна (Reşat Nuri Güntekin), відомого турецького письменника, перекладача та драматурга - 17 романів, кілька збірок оповідань та майже три десятки п’єс. Але українському читачеві найбільш відомий його роман «Пташка співоча» («Çalıkuşu»). Твори Ґюнтекіна перекладали ще за радянських часів. Щоправда, переважно російською мовою і лише кілька романів. Українською ж, окрім «Пташки», можна було знайти лише «Зелену ніч». Сьогодні ми маємо можливість знайомитися з не менш яскравими романами автора: «Листопад», «Клеймо», «Млин».

Решат Нурі Ґюнтекін народився в Османській імперії (1889), а помер, коли вже впевнено розвивалася молода Турецька Республіка (1956). Як історик та літератор за фахом Ґюнтекін брав безпосередню участь у роботі комісії з реформи турецької мови (яку провадив Ататюрк), в очищенні її від арабських і перських слів.

У своїх творах Ґюнтекін першим серед турецьких письменників звернувся до опису сільського життя Туреччини тих часів, в які жив. Він показав красу і закинутість Анатолійських сіл і містечок, до яких так довго йшла цивілізація. На тлі прекрасних гір та чарівної природи в романах майстер піднімає і потужні соціальні проблеми: заскорублість чиновників, давні культурні та сімейні традиції, які не встигають за новим темпом життя й часто стають на заваді прогресу особистості…

Але популярність письменника на батьківщині та відомість далеко за межами Туреччини не принесли йому статків за життя. За свідченнями його родини Решат Нурі Ґюнтекін був не дуже практичним у справах, соромився наполягати про сплату від видавництв своїх же гонорарів. Його дружина була більш поміркованою в справах грошей. Після смерті письменника вона впорядкувала творчу спадщину чоловіка.

Помер Решат Нурі Ґюнтекін у Лондоні, де лікувався від раку легенів. Похований на найстарішому цвинтарі в Стамбулі – Караджаахмет.

Біографія письменника турецькою мовою