Нотатки після Книжкового Арсеналу

Неймовірно втомлена, але несамовито щаслива ділюся своїми спостереженнями впродовж п’яти шалених днів роботи на стенді «Науково-популярний простір» 🔭⚗

Перебуваючи «на іншому боці» прилавка постійно потрібно бути зосередженим. Щохвилинне сканування сотень облич, рахування грошей, складання книжок, розмови з покупцями та безліч інших рухів не дозволяють ані на мить зупинитися. Відчуття, що поринаєш у змінений стан свідомості. Проте саме за цих обставин можна спостерігати і глибше занурюватися в деталі. Отже, цього року про КА можу сказати таке:

📗 Величезна кількість маленьких дітей — немовлята у візочках/слінгах, малюки до 3-х років у тих самих візочках або на татових шиях. І багато з них спокійно собі перебували в натовпі, поки їхні батьки, бабусі та дідусі купували книжки.

📗 Вагітних жінок було мало не кожна третя. Тому не вірте ЗМІ, які розповідають про демографічну кризу в країні.

📗 Оформлення обкладинок книжок видавництва Vivat мені подобається найбільше.

📗 Кількість людей, які цікавляться наукою, мене приємно вразила. А, особливо — кількість дітей, які вимагали в батьків купувати їм науково-популярні книжки з математики, фізики, хімії, космосу, біології та інших наукових галузей.

Якось підійшли до нашого стенду мама, бабуся та хлопчик 10–11 років (про вік я дізналася трохи згодом, спитавши в нього). Дитина одразу чітко попросила дістати з полиці книжки Стівена Гокінга. Поки гортає, його мама з бабусею роздивляються яскраві дитячі видання «Крута математика» та «Крута фізика». Хлопчик захопився Гокінгом, розповідає своїм дамам, як це все цікаво й потрібно. На одній зі сторінок щось побачив і кажить мамі: «О, я знаю про квантову фізику! Мені тато минулого року ж розповідав». Мій чоловік (працював зі мною цього року на КА), запитує в розумника: «А світло — це часточки чи хвилі?» На що той одразу відповів: «Може бути й тим, і тим». Після цього я запитала, скільки йому років. Відповів, що скоро буде 11. Висловила мамі з бабусею своє захоплення дитиною. Їм було приємно це чути. Придбали дві книжки Гокінга та математику з фізикою.

В інший день ще один хлопчина приблизно такого ж віку запровадив із нами, продавцями, наукову дискусію, чому дивувалися всі люди, що в той момент були біля нашого стенду. Зізнаюся, у науковій дискусії я була не на висоті.

За майбутнє нації я спокійна.

📗 Зустрічатися з письменницями, блогерками, ілюстраторками вживу — не так уже і страшно. Здається, поступово я вчуся встановлювати контакт і не боятися першою підходити/заговорювати до людей.

📗 А ще я вже не так боюся опинитися перед телекамерою. І ще щось там побазікати в мікрофон.

📗 Серед відвідувачів, що підходили до нашого стенду, 95 % — україномовні. Це прекрасно.

📗 З президентом Петром Порошенком і в цей раз не вдалося побачитися й потиснути йому руку. Нічого, наступного року виправлюся.

📗 Вразила величезна кількість людей у футболках із якимись незвичними, влучними, дотепними, розумними, химерними, веселими написами й малюнками. Фотографувати всіх їх я не стала, бо то марна справа в тих умовах. Намагалася лічити, але покинула це десь на другому десятку.

📗 Відчуття, що видавництва продавали книжки не поштучно, а кілограмами на вагу. Люди несли книжки в заплічниках, торбах, пакетах, у дитячих візочках, навіть на самокатах. Чесно, я сама бачила.

І хто казав, що мало українці читають і книжки не купують? Дайте мені ту людину, я гомерично розсміюся їй в обличчя.

📗 На жодну лекцію/презентацію, як і зазвичай, я не потрапила. Зі зрозумілих причин.

📗 Придбала собі 8 книжок.

📗Більше зацікавилася наукою.

Ось так. Про мої минулорічні враження можна згадати тут.

Що купити 2019 року...

Українські видавництва оголошують свої плани на 2019 рік 📚
А я - свої плани купівлі книжок, які вийдуть друком протягом року 💰
Отже, придбаю ось таке:

📙 "Комора":
- «Жінка в Берліні» Марта Хілерс;
- «Жертвам сниться велика воєнна перемога», Міленко Єрґович

📙 "Фабула":
- «Шлюбний договір» Мішель Річмонд;
- «По той бік мосту», Мері Ловсон

📙 "Видавництво Старого Лева":
- «Міністерство граничного щастя» Арундаті Рой;
- «Найбільш розшукуваний» Джон ле Карре;
- «Залишок дня» Кадзуо Ішіґуро

📙 "Видавництво Жупанського":
- «Терор» Ден Сіммонс;
- «Повне зібрання прозових творів. Том 4» Говард Філіпс Лавкрафт;
- «Ковток повітря» Джордж Орвелл;
- «Дні у Бірмі» Джордж Орвелл;
- «Повне зібрання прозових творів» Едґар Аллан По

📙 "Нора-Друк":
- «Дружина мого чоловіка» Джейн Коррі;
- «За браком доказів» Кріс Тведт;
- «Код Катаріни» Йорн Лієр Горст

📙 "Смолоскип":
- «Я обрав свободу» Віктор Кравченко

📙 "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА":
- новий роман Ліни Костенко;
- «Махно: дещо з правди» Володимир Білінський

📙 "Човен":
- «Роздуми про ХХ століття» Тоні Джадт, Тімоті Снайдер

📙 "Yakaboo Publishing":
- «Як ми пережили комунізм і навіть сміялись» Славенка Дракуліч

А про все-все (майже), що готують нам, читачам, українські видавництва, читайте за посиланням.

Моя робота на Книжковому Арсеналі або користь від нового досвіду та персональні відкриття

Цього року я мала щастя отримати розмаїту гаму почуттів, перебуваючи «по той бік» книжкового прилавку на стенді одного з українських видавництв. Йшла я на цей крок свідомо й задля чергового виходу із зони комфорту, аніж заради грошей. Але гроші теж приємно отримати, не буду приховувати.

Чотири дні промайнули швидко та плідно. Саме про емоційні плоди мого арсеналювання я й хочу трохи розповісти. Деякі відкриття, здивування, усвідомлення та інші інсайти структурувалися в отаке:

📗я не так уже й боюся рахувати чужі гроші, як вважала все свідоме життя. Власне, не боюся. Усе чудово минулося, ніхто ошуканим не пішов і жодна велика (та й маленька) купюра не загубилася

📗я вмію непомітно для всіх їсти, пити та виходити до туалету. І робити все це блискавично. Я - солдат

📗мій організм досі, ще з часів роботи бізнес-тренером, не забув, як то воно – витримувати значні фізичні навантаження. Приємно вразив мене організм, молодець. Роки на ньому поки що не відображаються

📗великі натовпи людей я можу сприймати спокійніше, ніж гадала

📗люди, які запитують книжки російською та дивуються, що їх стає дедалі менше, уже не дратують так сильно, як раніше. Я стала сприймати цих індивідів спокійніше, ставитися до них дещо зі співчуттям

📗мій мозок працює по-різному в ситуації «продавець на КА» та «покупець на КА»🧠 Оскільки це два різні стани свідомості, то і вмикаються/вимикаються в голові відповідні центри. Коли я купую книжки – тумблер «зупинися» в мене вимикається, а вмикається «емоціо», очі палають, руки тремтять, душа тріпоче. А по той бік прилавку все відбувається навпаки: я максимально зібрана, усі ресурси організму мобілізовані, голова твереза, а серце холодне

📗КА можна відвідувати не тільки з немовлятами та декоративними песиками, а ще й із папугами. Бачила чоловіка, який повільно обходив виставку, гордо тримаючи в руках невелику клітку з гарненьким зеленим папугою. Папузі було комфортно. Теж книголюб, мабуть

📗остаточно усвідомила, наскільки така робота для мене корисна та змістовна. Останні кілька років в офісах, на жаль, виснажували мене набагато більше саме відсутністю сенсу та відчуттям «скляної стелі».

Це було найголовніше. Деталі теж важливі, але їх залишу виключно для себе.

Я щаслива.

Читопис: листопад 2017 року

Прочитано 11 книжок. З них:
8 - худ. літ.
11 - нон-фікшн

Огляди:

"Пиши, сокращай"

"Білі зуби"

"Особистий простір"

"Темна матерія"

"Тінь вітру" (до загального списку не додавалася, оскільки я її перечитувала)

"Чорна п'ятниця книжкового хробака

Результати моєї "чорної п'ятниці" 🛒💰📚😛

Яке воно, осіннє читання?

А якщо на запитання "що почитати восени?" відповісти: "книжку осіннього кольору!" 🍁📙 Адже атмосферне читання може складатися не тільки із дощово-сумно-романтичних сюжетів ☔💕. Агов, а як же ж терапія кольором?🎨

На своїх поличках знайшла найосінніші (на мій погляд) книжкові корінці 😊І це я ще у нетрі книжкових шаф не залізла, витягла тільки те, що впадало в очі 📚

Гарної та активної вам осені, друзі!

Будні Книжкового Хробака: нова шафа для книжок ;)

У мене тут нова шафа з'явилася для всіх-усіх моїх книжечок :) Шафа настільки велика, що є вільне місце для поповнення бібліотеки! Життя прекрасне! ;)

 

Особливі львівські книгарні

Культурна столиця України не могла би бути собою без книгарень та бібліотек. У Львові мало великих мережевих книжкових магазинів, проте місто славетне саме своїми невеличкими затишними книгареньками. І кожна з них має свій характер, історію та "обличчя". 

Без читання у Львові не залишиться ніхто. Як і без кави ;-)

Отже здійснімо разом фотопрогулянку книжковими крамницями, які я вгледіла переважно у центрі міста Лева:

Книжковий хробак збирається до Львова 🚋 📚

Книжкове божевілля або чому я більше не піду на Книжковий Арсенал

17-21 травня 2017 року в Україні відгримів VІІ Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал».  Подія такого масштабу, метою якої є популяризація читання, представлення нових видань, реклама видавництв та знайомство із новими авторами, для будь-якої країни має надзвичайно важливе значення. Вже кілька років поспіль я приємно вражена тим, як в Україні зростає попит на книжки, скільки нових імен з’являється в літературі – авторів, перекладачів, видавців. Шириться навіть армія книжкових блоґерів різної спрямованості – відео блоґери (або букт’юбери), інстаблоґери, письмові блоґери (до них належу я) тощо. Гадаю, незабаром за обсягами читання та книговидання ми скоро наздоженемо Ісландію 😉 Проте цьогорічне відвідання Книжкового Арсеналу наштовхнуло мене на певні роздуми стосовно того, що саме я завжди очікую від цього фестивалю, навіщо регулярно його відвідую та чого чекати від себе надалі. Вийшовши 19 травня із повним заплічником та ще торбою книжок із приміщення Арсеналу, мене осяяли думки про це. Аж ось я вирішила розкласти по поличках все, що я думаю про себе в Арсеналі та про Арсенал у собі.

Для чого люди приходять на Книжковий Арсенал? Мова йде саме про пересічних громадян, авторів та видавців в цьому контексті я не зачіпаю. Отже мої кількарічні спостереження дозволяють мені узагальнити таке:

1. Дізнатися про новинки книговидання 📖

2. Відвідати різноманітні лекції, обговорення, презентації, програми тощо 🗣

3. Отримати автограф улюбленого автора 📝

4. Поспілкуватися із подібними до себе, тобто з такими ж самими шанувальниками та цінителями книг 👩‍👩‍👧‍👧

5. Купити книжки (новинки або ні – не суттєво) 📚 

6. Просто подивитися на читацьку публіку та себе показати 👫

А для чого ж я відвідую Книжковий Арсенал? З усіх пунктів єдиною моєю метою завжди була купівля книг. Тобто пункт № 5. І все.

Цього року я йшла на КА з конкретним, складеним заздалегідь списком книжок для придбання. І саме за цим списком я приблизно за годину обійшла стенди потрібних мені видавництв. Але я завжди проходжу всі стенди, бо цікаво подивитися на продукцію всіх видавництв. Проте навіть на це мені знадобилася лише година.

І я відчула розчарування. Це як свято нового року – чекаєш його кілька місяців, готуєшся, чекаєш дива, а новорічна ніч швидко минає, і нічого надзвичайного не відбувається. Просто прокидаєшся уже в новому році. Так і з Книжковим Арсеналом.

Я дуже рада придбаним книжкам, але так само могла купити їх на сайтах видавництв. До речі, це було б навіть дешевше. Я порівнювала деякі книги. І все. Дива не сталося. Я просто знов отримала те своє специфічне задоволення книжкового хробака – накупила нових книжечок.

Тобто саме для мене, хто відвідує КА виключно заради п. 5, ходити туди не має сенсу. А все інше мене не цікавить. Автографи я не збираю, дискусії чи презентації люблю  дивитися в запису вдома на самоті, інтерв’ю з улюбленими авторами – читати в інтернеті також вдома на самоті. 

Ось саме через всі ці причини я, мабуть, більше не піду до КА. Хоча, до наступного фестивалю ще чимало води спливе 😉

Ранок 1 січня ;-)

Що робить вранці 1 січня книжковий хробак? Правильно, заповнює свої читацькі щоденники ;-)