Деніса Ліхейна у мене виходить читати якось навмання. Коли всередені мене щось сколихнеться, коли інтуїція каже: "Хапай швидше книжку, сідай читати", то я так і роблю. Тому що на ці якісні детективи треба особливе натхнення.
Якщо є бажання та цікавість читати справжні поліцейські детективи (навіть я і трилерами їх можу назвати) за участю "крутих хлопців" різного калібру благородства, то романи Ліхейна саме те, що треба.
Справжня насолода сюжетами, стилем подання інформації та героями.
