Перший роман британської
письменниці Зеді Сміт побачив світ 2000 року, а вже 2003 авторка увійшла до
списку 20 найкращих молодих авторів за версією одного з літературних часописів
Великої Британії.
«Білі зуби» - масштабне
полотно про людей різних культур, із різним кольором шкіри, які опинилися в
одній країні та мають дотримуватися однакових законів. Але як поєднати в
сучасному світі поклик крові, культурну пам’ять поколінь свого народу,
особистісні та релігійні переконання із загальноприйнятими нормами в окремо
взятій країні? Як гармонійно інтегруватися в нове суспільство та залишитися
людиною? Як правильно виховати дітей, зберегти свою автентичність та не
втратити своєї сутності?
Саме ці надважливі та вельми
актуальні питання сучасності піднімає у своєму романі Зеді Сміт. Для самої
авторки тема є близькою, оскільки вона народилася в родині іммігрантів з
Ямайки, і про все, про що вона розповіла в романі, є відображенням того, через
що пройшла та що спостерігала протягом багатьох років її сім’я.
Життя дуже неоднозначне і часом доволі складне. Особливо для людей,
що змушені жити в іншій культурі. Далеко від дому, від усталеного
світосприйняття так важко буває віднайти гармонію. Все перемішується. Змішані
шлюби, вже іншого кольору шкіра у дітей, ім’я та прізвище в них непоєднувані,
та й мішанина культур поступово все більше дається взнаки. Єдине, що досі
відрізняє – це яскраво-білі зуби. Такого сяйва не знайти в корінних англійців.
Але саме це й видає мігрантів…
Особливість роману в тому, що
герої розкриваються в діалогах. Усі вони, представники різних поколінь та
націй, багато розмовляють. Наче авторка віддала важелі керування сюжетом
героям, а сама виступила в ролі відстороненого спрямовувача, що просто регулює
нитку оповіді.
У своєму, без сумнівів,
яскравому та потужному творі письменниця намагалася донести до читача думку про
те, що інтеграція різних людей у нові для них суспільства є нормальним. Так
було завжди, і так буде й надалі. Усім нам, людям, потрібно навчитися сприймати
те, що світ відкритий для різних культур. Навчитися жити разом, сприймати одне
одного та не заважати унікальному розвитку будь-якого прояву національної
свідомості. І байдуже, якого кольору в усіх нас шкіра.
