Книжковий виклик - весна 2017: Григорій Квітка-Основ'яненко "Конотопська відьма"

Завдання № 23 – дитяча класика

Оскільки цей твір є програмним у середній школі, я вирішила прочитати його саме в рамках цього завдання. Тим більше, що востаннє я його ще в школі й читала ;)

Ой, не вір пане козаче писарям, вони собі своє думають. А як повіриш, то заженуть вони тебе на слизьке. Люди не змінюються з плином часу. І досі є ті, хто дає собою маніпулювати J

Так і судилося сотникові Микиті Уласовичу Забрьосі стати жертвою підступного писаря, що з бив його з правильного шляху та змусив полювати на відьом. Авжеж, у всі віки чоловіки шукали когось винного у всіляких бідах. В Конотопі дощу давно не було?  Так то відьми постаралися! Ату їх! Топити відьомське кодло, полоскати в річці, мов плаття! Ось і поплатився за це сотник Микита. Та й інші, хто чаклунством замислив долю свою вершити. Не буде щастя від того, що не судилося. А відьми ще й так помстяться, що клопоту не оберешся. Хоча й для них це просто так не минеться. От і Явдосі дісталося добряче.

Одна з найпрекрасніших сатирично-містичних історій від яскравого представника українського сентименталізму в літературі.

До речі, є у повісті цікавий прийом: кожен розділ починається із фрази «Смутний і невеселий» або «Смутна і невесела». Так собі захотів автор. І я ще не зустрічала в українській класичній літературі подібних витівок ;)

Читати класику варто вже для того, щоб зрозуміти історію, побут стародавніх часів, побачити багато в чому вже незвичну, але таку яскраву та влучну мову початку 19 століття. 

Книжковий виклик - весна 2017: Остап Вишня "Вишневі усмішки. Заборонені твори"

Завдання № 1 – книжка із зеленою обкладинкою

«Вишневі усмішки» виявилася найзеленішою книжкою у моїй бібліотеці. Я цьому дуже рада, оскільки приємно розпочати весну з прекрасної класики української сатири та гумору. Проте тривалий час не все було весело як із самими усмішками, так і з їхнім автором – Павлом Губенком, якого всі знаємо як Остапа Вишню.

Авторові довелося жити у вік шалених змін. Народився він за царських часів, жив у період більшовицької революції, був громадянином УНР, а згодом і УРСР. Саме фейлетони, написані 1919 - на початку 1920-х років (Кам’янець-Подільський період) ніколи за радянських часів не друкувалися, та послужили причинами кількох арештів автора. Через них він потрапив до ГУЛАГу. Засуджений до розстрілу, але доля була такою, що вирок змінили на 10 років таборів. Його використала система, але ж він залишився жити.

Це зелене видання являє собою повне зібрання всіх творів Остапа Вишні, розташовані у хронології написання. Починаємо знайомство з фейлетонів періоду УНР, коли сатирик жив та працював у Кам’янці-Подільському, на той час фактичної столиці УНР. Заборона на друк цих сатиричних мініатюр була знята лише наприкінці 1980-х років.

А далі – суто вишневі усмішки, багато з яких є програмними творами, і отже добре знайомі багатьом: сільські, мисливські, київські, літературні, закордонні, кримські. Також в книзі є відоме оповідання «Зенітка».

Остапа Вишню обожнював український народ. Його мова проста та невибаглива, наче він сам розмовляє з тобою, сидячи літнього вечора у затінку дерев.

Дуже люблять та шанують великого сатирика й зараз, адже з нього розпочався жанр українських гуморесок та усмішок.

Отже читайте та научайтеся. І неодмінно усміхайтеся!

Справжні ліки від нудьги та хвороб ;)

В моєму розумінні гумор - це здатність незлобливо жартувати над собою, над суспільством, над життям в цілому. Але при цьому гуморист любить і поважає те, над чим сміється. Це найголовніше. Якщо у жартах простежується відвертий сарказм, зневага або шовінізм/ксенофобія/сексизм/расизм та всілякі інші спроби возвеличитися за рахунок приниження інших - такий "гумор" у мене миттєво відправляється, як кажуть, "фтопку". Це не варте моєї уваги, як адекватної та розумної людини, і це я вважаю неприпустимим.

Павло Глазовий не дарма дуже відомий український гуморист, бо він - представник саме тієї когорти профеіоналів-письменників, які щиро любили свою країну, її культуру та національні особливості. І дуже вдало, влучно та коректно висміювали деякі моменти життя. А такі моменти є у будь-якого народу.

Життя без доброго гумору приречене на нещастя. Здатність іноді посміятися над собою - це ознака здорової людини, здорового суспільства. Так, далеко не все гаразд буває, різні епохи та зміни влади несуть із собою як негаразди, так і позитивні зміни. І справжній гуморист вміє це помітити і цікаво розповісти про це іншим, додавши неповторного колоритного мовного забарвлення та щирої посмішки.

Посміхніться, люди!