Юссі Адлер-Ольсен "Мисливці на фазанів"

Другий роман серії про особливий відділ «Q» управління поліції Копенгагена.

Карлу Мерку трапляються справи, про які або давно забули через неможливість довести, або ті, що потребують додаткового розслідування. Ось і в цей раз він зі своїм незвичним помічником знов береться за те, що покинули вже всі інші. Адже злочинець у в’язниці, справу закрито. Однак не просто так Мерку підкинули на стіл важку папку зі справою 12-річної давнини. Є дещо, що змушує його розпочати все знов. І те, на що він з Ассадом натраплять, шокує навіть його, досвідченого поліцейського, який в житті бачив багато…

Як створіння природи на ім`я людина може виробляти настільки жахливі речі? Чи є межа ненависті? Скільки людина здатна витримувати фізично та морально? Та що з цього найгірше?

Саме на ці та на багато інших запитань я шукала відповіді під час читання. Але вони надто складні. Проте відповідь все одно буде. У кожного своя.

2014 року цей роман було екранізовано в Данії. Назва фільму – «Вбивці фазанів». Я подивилася б із величезним задоволенням. Чекатиму переклад.

Юссі Адлер-Ольсен "Жінка у клітці"

Данія вважається однією з найрозвиненіших та найзручніших для проживання країн світу, а її мешканці – найщасливішими людьми. Та чи дійсно все так райдужно у Данському королівстві? Адже те, про що пишуть у їхніх детективах, важко не тільки уявити звичайним розумом, але й жахливо навіть подумати, що таке можливо. Всі сюжети, як відомо, письменники беруть із життя. І наскільки би благополучним не було середовище, знайдуться й там страшні люди.

Маленька скандинавська країна зі складною фонетичною мовною системою – батьківщина багатьох відомих і не дуже письменників. Одним з відкриттів цього року для мене сучасний став автор кількох романів Юссі Адлер-Ольсен. Кажуть, що він є доволі популярним не тільки у себе вдома, а й у Німеччині.  А відтепер пан Адлер-Ольсен вельми шанований і в моєму власному всесвіті. Прошу вибачення у фру Лекберг, але в рейтингу найяскравіших та найталановитіших скандинавських авторів детективного жанру вона поступилася місцем на одну сходинку.

Данські письменники, на мою думку, відрізняються від, скажімо, шведських, більшою похмурістю сюжетів. Щось є в цих нащадках мешканців імперії короля Канута Великого незвичне та непояснюване, самобутнє та шалено цікаве.

Починаючи знайомство з Юссі Адлер-Ольсеном я дещо побоювалася своїх позитивних очікувань. І дарма. Цей письменник перевищив сподівання. Я доволі досвідчений читач, і мене важко здивувати (хоча й можливо), але те, що зробив зі мною цей автор, я буду згадувати ще довго. Він пише не детективи та навіть не трилери. Я б назвала це важкими психологічними драмами.

На сьогодні перекладеними російською мовою є 4 романи з 7 із серії про особливий підрозділ «Q» копенгагенської поліції. Мені навіть закортіло вивчити данську, аби не втрачати той незримий зв'язок, який вже встановився у мене з детективом Карлом Мерком та його незмінним помічником - емігрантом із Сирії Ассадом.

«Жінка у клітці» - перший роман серії, де все тільки починається. Новий відділ «Q», оновлене життя Карла Мерка після сильного поранення, втрати друзів-поліцейських та здобуття відчуття провини за скаліченого напарника під час складної операції із затримання групи злочинців.

З перших сторінок важко відірватися, настільки автор затягує читача у вир подій, що поступово, сторінка за сторінкою, глава за главою, розгортається у всьому своєму жахітті.

За освітою Юссі Адлер-Ольсен є лікарем. І під час читання стає зрозумілим, звідки в автора така обізнаність у хімії, фізиці та навіть у техніці. А те, як письменник використав ці знання, вище за всіляку похвалу.

Оповідь побудована на перемежуванні реального часу та ретроспективи. Це чіпляє увагу, тобто з кожнім розділом вам буде все важче зупинитися, адже жага дізнатися, а що ж було раніше, надто сильна.

А ще сильнішими стануть відчуття.

Жаху від того, як людина може творити страшні речі.

Сподівання, що все закінчиться добре.

Злості на те, що люди звинувачують інших у своєму зіпсованому житті.

Страху, що в світі існує зло.

Суму, що світ недосконалий.

І ще багато різних емоцій, навіть тих, про які ви давно забули. І якщо письменнику вдалося змусити вас щось дуже сильно відчути, то книжка варта читання. Ця – точно варта.