Сергій Бут "Листи з того світу"

Життя час від часу підкидає такі несподіванки, що ти ладен повірити навіть у те, що досі здавалося тобі сивим забобоном. Аби тільки все це скінчилося. Але подіям, що накочуються та набирають обертів, немов снігова куля, немає кінця...

Андрій перебував саме у такому стані, коли ситуація, нарешті, почала прояснюватися. Здавалося, наче небесні сили в якійсь момент змилостивилися й розгадки вистрибували одна за одною.

А все починалося буденно. Прекрасний Львів, альтруїсти-студенти, що погодилися допомогти впорядкувати старовинні покинуті могили на Личаківському цвинтарі, можливість зайнятися улюбленою справою - збирати артефакти. Але хто б тоді попередив, чим доведеться платити занадто допитливому юнаку, який вирішив розв'язати загадку п'ятдесятирічної давнини та відновити справедливість! А на додачу йому доведеться вирішувати, що робити з таємницями власної родини...

У цьому чарівному романі є все, що може зацікавити читача: красоти Львова, детективний сюжет, історичні екскурси в минуле Галицької столиці, кохання та щира дружба, самопожертва заради майбутнього, підлість і глибока печаль, що здатна штовхнути на злочин. А ще зовсім трохи містики, яка, насправді, є лише відображенням людської свідомості. 

Гарна, сумна та загалом щаслива історія від українського письменника Сергія Бута 2014 року отримала відзнаку на літературному конкурсі України "Коронація слова". 

Кейт Мортон «Будинок біля озера»

 Коли я читаю кожен наступний роман цієї неперевершеної австралійської майстрині сімейних таємниць та психологічних драм, завжди намагаюся передбачити, чим закінчиться історія. І завжди помиляюся. Навіть попри те, що я доволі обізнаний читач в таких жанрових різновидах роману, як: соціально-побутовий, детективний, психологічний тощо, мені не вдається упіймати ту лінію сюжету, яка звивистою річкою виносить читача до завжди несподіваної розв’язки. Але я не ображаюся, навпаки – я захоплююся майстерністю Кейт Мортон.

«Будинок біля озера» - найновіший роман авторки, написаний 2015 року. Оскільки я прочитала всі інші, можу з упевненістю стверджувати, що кожен наступний твір чимось перевершує попередні. Це природно, адже письменник розвивається зі своїм творінням. Для мене це відчувається не тільки у перипетіях сюжету чи кристалізації образів, а також в емоціях, які супроводжують мене під час читання. Сторінками цього роману емоції вирували: від сильного, майже медитативного зацікавлення до нетерплячості, від здивування до розчарування, від усмішки до сліз.

Оповідь побудована традиційно для письменниці: сьогодення переплітається з минулим. Такий прийом особисто я дуже люблю в художній літературі, адже вважаю його найбільш вдалим для створення інтриги та поступового підведення до розгадки. Читач наче подорожує в часі, має можливість подивитися на одну й ту саму ситуацію очима всіх героїв, почути історію з різних позицій та створити власне враження від подій.

Головним героєм в цьому романі постає навіть не людина, а сам будинок біля озера – колись найпрекрасніший старовинний сімейний маєток в англійському графстві Корнвол, а зараз – занедбана споруда із залишками минулої величі та зарослим садом. Саме в ньому протягом кількох десятків років відбувалося те, про що одні люди намагаються від усіх сил забути, а інші за будь-яких умов з’ясувати, що ж насправді сталося на початку далеких 1930-х років.

У цьому будинку жили люди, кохали, дружили, ненавиділи. І причини цих почуттів були різними. Хтось усе своє довге життя, майже до останнього подиху проніс вогнедишну ненависть. Для когось священним законом було те, що обіцянки потрібно виконувати будь-якою ціною. І ціна могла бути шалено високою. Непід’ємною.  А ще – любов. Така, що можна для неї принести в жертву… Ні, не своє життя. Це було б надто просто. Жертва мала бути набагато страшнішою.

Любов не терпить зла. Але вона здатна витерпіти набагато складніші речі.

Дарсі Белл «Проста послуга»

Люди завжди роблять одне одному невеличкі послуги. Полити квіти в оселі, коли господарі їдуть, вигуляти пса, нагодувати канарок, забрати зі скрині пошту. Або взяти на ночівлю маленького сина найкращої подруги. Нічого незвичного, тим більше, що ваш власний син так чудово дружить із подружчиним. Але обов’язково уточніть усі деталі, інакше може статися, що дитину вам залишили набагато більше, ніж на одну ніч…

Усі ми впевнені у своїх друзях. Ми довіряємо їм, адже вони такі милі. Вони наче саме для нас створені: їм подобається те ж саме, що й нам: музика, страви, захоплення. Та й погляди на виховання дітей у нас із ними збігаються стовідсотково. Просто диво, а не друзі. Аж поки одного разу (авжеж, ми виявляємося зовсім не готовими до цього разу) ми раптом починаємо відчувати напруження. Це неприємне відчуття змушує нас замислитися, а чи дійсно ми все знаємо про друга? Певні факти якось не зовсім стикуються, а ті дрібні деталі, які ми раніше не помічали (чи не хотіли?) чомусь змушують кров холонути. А найстрашніше в дружбі те, що твій друг може призначити тебе «рибою» у своїх життєвих іграх. Знавці покеру скажуть вам, що «рибою» називають найслабкішого гравця, але його можна використати для отримання власної вигоди.  

Дебютний роман молодої авторки критики вже порівняли із «Загубленою» Ґіліян Флінн, і для неї це має бути найкращою похвалою. Адже сюжет роману дійсно дещо перегукується із «Загубленою», а Емілі Нельсон багато в чому схожа на Емі Данн. Але «Проста послуга» - цілком самостійний та самобутній твір, якій вартий читання. Нудно не буде точно.

Розповідь у романі ведуть три головні дійові особи: Стефані, Емілі та Шон, чоловік Емілі. На початку твору більшість інформації про перебіг подій ми дізнаємося від милої мамусі та молодої вдови Стефані, яка веде свій «мамський» блог і обожнює п’ятирічного сина Майлза. Авторка вдало змалювала образ Стефані, такої собі невибагливої красуні-простушки, відповідальної та комунікабельної. Але поступово стає зрозумілим, що навіть якщо прикрити рюшами минуле, воно нікуди не зникає. І перш за все для власника цього минулого. То ж хто тут має більше скелетів у шафах?

У романі можна також зайти схожі ниточки з іншим прекрасним твором - «Нічний поїзд в Інсбрук» Деніз Вудз. Під час читання «Послуги» я також подумки ставила запитання героям: «Хто з вас трьох бреше?», адже кожен персонаж подає події під власним «соусом». Отже з’ясуйте це самі – прочитайте «Просту послугу». 

А. С. А. Гаррісон "Мовчазна дружина"

Моя рецензія на сайті Якабу:

Книжковий виклик - весна 2017: Мейв Бінчі «Кришталеве озеро»

Завдання № 24 – квіткова книжка (за назвою, сюжетом чи обкладинкою)

Цей роман варто читати повільно, розмірковуючи над кожним витком сюжету. Проте сама книжка і не дозволить читати її швидко. Адже важливі життєві теми завжди знаходять відгуки в людей, бо всі ми впродовж свого буття вирішуємо схожі питання.

У «Кришталевому озері» лейтмотив – це вибір жінки: родина та усталені стосунки, що складалися багато років у маленькому тихому ірландському містечку, чи кохання, таке, заради якого можна зробити кардинальні та екстремальні дії. Що ж обрати – материнську любов до своїх дітей чи пристрасть до єдиного чоловіка, якого кохала все життя? І одного разу Елен поставить крапку у багаторічних розмірковуваннях. І за будь-яких наслідків її рішення буде правильним. Для неї.

Тут не буде «щасливого завершення» історії. Хоча, ні. Деяких герої заслужено отримають своє життєве щастя. Вони пройшли до нього довгий та тернистий шлях, зазнали навіть втрат. А для когось щастя в тому, щоби виконати свою місію, та покинути цей світ.

Каміла Лекберг - "Агата Крісті по-шведськи"

Ім`я цієї симпатичної жінки – Каміла Лекберг. Їй всього 42 роки, і вона є однією з відомих шведських письменниць, чиї романи перекладені кількома десятками мов світу, та видані 12-мільйонним накладом. 2011 року стала автором, чиї твори найбільше продаються в Європі.

Якщо ви любите найзаплутаніші та іноді найжахливіші сімейні таємниці, то варто читати саме фру Лекберг. Основна тема її романів – сімейне життя, сімейні «скелети у шафах». Стиль оповіді авторка будує зазвичай з точки зору та опису життя різних персонажів. Це доволі складний, на мій погляд, прийом, що потребує скрупульозної деталізації під час творення сюжету. Але і неймовірно цікавий! Читач має можливість подивитися на ту ж саму ситуацію з різних боків, наче вислухати різні версії того, що відбувається чи відбувалося. І вже наприкінці отримати професійний висновок головного розслідувача.

Літературні критики дотримуються спільної думки щодо чіткого, тонкого та яскравого вимальовування характерів героїв, їхньої психології, опису прекрасного містечка Ф`єльбаки, де відбувається більшість подій романів, та інших місцевостей Швеції. Увага до найдрібніших деталей – це одна з характерних ознак Каміли Лекберг.

Після навчання в університеті майбутня письменниця пройшла у Стокгольмі курс письменницької майстерності «Як писати кримінал». Схоже, навчання дало розкішні плоди ;) На сьогодні у Каміли Лекберг видано 9 детективних романів.

Романи «Агати Крісті по-шведські» екранізовані, хоча подивитися їх можна поки що лише на батьківщині письменниці.