Садріддін Айні «Бухара»

Справжнє ім’я відомого таджицького письменника, зачинателя таджицької радянської літератури — Садріддін Саїд-Мурадзаде, і раніше я про нього зовсім нічого не знала. Але його книжка «Бухара», яку торік купила в букініста, стояла перед очима, й одного дня рвучко дістала її з полиці.

Доволі товстенька книжка є спогадами автора про його дитинство та молоді роки в другій половині 19 століття в Бухарському еміраті, що вже на той час був приєднаний до Російської імперії на правах васальної держави. Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких — це кілька окремих новел. Але оповідь цілісна, оскільки новели описують події хронологічно та плавно.

«Бухару» можна назвати розгорнутим полотном буття та культури таджицького народу за кілька десятків років до перетворення ханства на Бухарську Народну Радянську Республіку. Але це станеться трохи згодом, 1920 року. А поки що маленький Садріддін розпочинає свою оповідь із рідного села Соктарі, де він осягав усі тонкощі життя в своїй країні. Зі спогадів хлопчика ми дізнаємося, як відбувався процес обрізання, якою смачною була халва, що її варила мама за власним рецептом, який одяг носили селяни й мешканці Бухари, якими промислами займалися, як молилися та як розважалися. Окрему увагу автор приділяє навчанню в медресе, а їх йому довелося змінити кілька. Усе було в молодого хлопця — труднощі, негаразди, важка праця, роздуми про життя і, звичайно ж, приємні моменти.

Читаючи книжку можна відчути ту сильну любов до своєї землі та культури, що проніс письменник крізь усе життя. Багато чого відбулося, змінювалися часи, правителі й закони, доводилося важко працювати та ретельно навчатися, але величезна мудрість старих людей, їхні легенди, котрі всотав дитиною Садріддін Айні та переповів нащадкам, сьогодні дозволяє дивуватися та насолоджуватися багатющим спадком далеких народів Центральної Азії.

Книжковий виклик - весна 2017: Томас Гарді "Під деревом зеленим"

Завдання № 6 – класика, яку давно хотіли прочитати

Роман «Під деревом зеленим» Томас Гарді написав у віці 32 років, невдовзі після одруження. Мабуть, саме тому книга пронизана романтичними настроями. Також в оповіді багато автобіографічних елементів та родинних спогадів, адже Гарді виріс в такій самій місцевості, бачив повсякденне невибагливе життя, просте життя селян Вікторіанської Англії другої половини 19 століття.

Не зважаючи на назву (повна назва роману: «Під деревом зеленим або Меллстокський хор. Сільські картини в дусі голландської  школи»), основна сюжетна лінія в романі все ж таки любовна. Хоча й відбувається вона на фоні поневірянь меллстокських музик, які з призначенням нового священика виявилися непотрібними приходу.

Але далеко не все у творі так сумно ;-) Тим більше, що історія відбувається в чудовій сільській місцевості Вікторіанської Англії. Особливість роману я бачу у розподілі подій за порами року. Розділи книги саме так і називаються: Зима, Весна, Літо, Осінь. Кохання Діка та Фенсі зародилося під Різдво, і добігло логічного фіналу – весілля – прекрасною весною, коли квітнуть сади, видобувають мед бджоли та зеленіють дерева. Власне, головним героєм можна вважати і «дерево зелене», адже саме воно фігурує у назві. Але з’являється цей об’єкт тільки наприкінці книги. Не дивіться, що йому відведено в романі так мало місця, дерево зіграє свою особливу роль ;-)

Окрім суто любовної, в романі піднімаються також суспільно-культурні теми тогочасної Англії. Епоха королеви Вікторії добігає кінця, і багато чого змінюється в житті англійців. Наприклад, такі зміни можна побачити в оновленні церкви: новий священик Меллстокського приходу хоче встановити в церкві орган, через це музики змушені прийняти свою долю. Та вони не дуже й опираються новим віянням. Також оновлення життя відчувається й у зміні ролі жінки в родині та суспільстві. Батько Фенсі в розмові із Діком, який прийшов просити благословення на одруження, каже:

«Если какой-нибудь джентльмен увидит, что она ему ровня по образованию и пожелает на ней жениться, а она - выйти за него, он не будет смотреть на нее сверху вниз из-за того, что она беднее».

Доволі сміливі думки ще донедавна, у 70-х роках 19 століття вже дедалі більше розповсюджуються. Звісно ж, у сільській місцевості подібні речі ще довго не віталися, проте початок було покладено.

Прекрасний зразок ранньої творчості одного з найяскравіших останніх представників літератури Вікторіанської Англії Томаса Гарді. Пізніше він напише свої геніальні твори «Подалі від шаленої юрми», «Тесс з роду д’Ербервіллів», «Джуд непомітний», «Мер Кестербріджа» та інші, якими весь світ зачитуватиметься й через століття.