вівторок, 31 січня 2017 р.

Ляссе: зручний фіксатор перерваних думок


Для всякого книголюба закладка є предметом першої необхідності. І хоча правила закладання у всіх різні, ніхто не відмовиться від гарненької та зручної закладки. Принаймні я серед любителів читати таких не зустрічала.

Тривалі споглядання за людьми із книгами спонукали мене написати про такий вид закладок як ляссе. На мою думку, ця маленька але дуже важлива стрічечка незаслужено забута. Або просто на неї не звертають належної уваги, а багато то навіть не пам`ятає її назву. Отже виправляємо це непорозуміння.

Слово ляссе походить від німецького lesezeichen — закладка. Це тасьма, що щільно кріпиться до краєчка книжкового блоку. А саму тоненьку тканинну смужку можна вкладати між сторінок, фіксуючи таким чином місце читання.

З історії ляссеЗдавна ключове місце в книзі можна було закладати безліччю способів. Більшість з них були винайдені у XII столітті. До переднього обрізу книгу у відповідних місцях кріпилися «вушка» та плетені смужки пергаменту, іноді фарбовані. Закладками також слугували стрічки з льону, шовку або пергаменту, пришиті до капіталів книги та вертикально пропущені поміж сторінок.

На закладках іноді розміщувалася інформація, яка допомагала в хронологічних або астрономічних обчисленнях під час читання текстів відповідного змісту.
Квіти та інші пресовані матеріали органічного походження також могли використовуватися як закладки.

А. W. Coysh у своїй роботі «Колекція закладок» (New York: Drake, 1974) розповідає про історію англійських закладок:

Потреба в певному впорядкуванні, що є необхідним для позначення місця в книзі, була ще в давні часи. Без закладок-ляссе величезні обсяги аркушів були небезпечні. Якщо залишити книгу розкритою сторінками долу, це могло пошкодити її палітурку та самі сторінки.

Історія закладок-ляссе тісно пов`язана з розвитком книжок. Хоча найперша дата появи закладок невідома, вочевидь навіть у найдавніші часи, коли свитки папірусу були основою для рукописів, закладки використовувалися для позначення певного місця. І такі закладки могли бути більше 40 м завдовжки. 

В період між XIII та XV століттями деякі з найдавніших закладок-ляссе чернечого походження були знайдені у друкованих книжках. Вони були виготовлені з пергаменту або із залишків шкіри, з якої була зроблена обкладинка. Ці закладки мали найрізноманітніші форми, наприклад:  звичайна смужка,  трикутник, складний диск обертання, що вказував на колонку на сторінці.

Така закладка-ляссе прикріплювалася до нитки, вздовж якої її можна було пересувати вгору та вниз, щоби позначити точний рівень на сторінці. 


З появою книгодруку, коли книги ще видавалися в дуже обмеженій кількості та були вельми дорогими, потреба захищати ці коштовні предмети стала нагальною. Однією з найперших відомих згадок про використання закладок є 1584 рік, коли друкар Кристофер Баркер представив королеві Єлізаветі І рукопис із шовковою закладкою.

Звичайні ляссе, властиві сучасним уявленням, з`явилися значно пізніше – у XVIII-IX століттях.











А які закладки любите ви? Які вважаєте найбільш зручними?


Переклад: Аліна Горбачова

четвер, 26 січня 2017 р.

Хто любить читати, той живе довше

Вчені стверджують: читання книжок тісно пов’язане з тривалістю життя.


В дослідженні, яке тривало 12 років, взяли участь 3 635 людей у віці від 50 років. Їх поділили на три групи: 

- до першої увійшли ті, хто взагалі не читав книжок;
- до другої - хто читав до 3,5 годин на тиждень;
- до третьої - ті, що читали більше, ніж 3,5 годин на тиждень.

В матеріалі, опублікованому в журналі Social Science & Medicine, вказано, що книги, як правило, читають жінки з вищою освітою та високим прибутком.

Тому дослідники керувалися і такими факторами, як вік, раса, здоров’я, наявність депресії, зайнятість та сімейний стан.

Під час дослідження науковці дійшли до висновку, що у людей, які читали приблизно 3,5 години на тиждень, ризик смерті виявився нижчим на 17% в порівнянні з тими учасниками дослідження, які взагалі не читали. А для людей, які читали більше, ніж 3,5 години на тиждень, ця ймовірність зменшилася на 23%.

"Тривалість життя людей, які читають хоча б півгодини на день, збільшується в порівнянні з тими, хто взагалі не читає"
          професор епідеміології Єльського університету Бекка Р. Леві

Варто також зазначити, що в середньому книголюби проживали приблизно на 2 роки більше за інших.

“На показники також вплинули освіта, рівень достатку, пізнавальні здатності людини та багато інших факторів”, - додала дослідниця.

Друзі, читайте більше! Живіть довше!

Джерело: Мізки.com

понеділок, 23 січня 2017 р.

15 дивних речей, які робить книжковий маніяк


Схибнуті на книжках люди часто викликають в інших подив. Хоча, це ще м`яко сказано ;)
Ось для прикладу 15 дивних речей, які є природними для книгоманіяка.

Агов, книжкові маніяки! Це схоже на вас так само, як на мене? ;-)


Що роблю я? Читайте :)


1. Неохоче даю почитати друзям і знайомим свої книжки. Дуже неохоче. Зовсім не хочу давати.



2. Нервую, коли мені не повертають позичену книжку через… 1 день. Як можна так довго читати?! 


3. Купування нових книжок поступово набуває масового характеру. 


4. Не встигаю читати те, що купую. А все тому, що - див. п.3 



5. В сімейному бюджеті давно вже виділено окрему статтю витрат – «книги». 



6. Щойно придбані книжки миттєво розгортаю та нюхаю. 



7. Підготовка до фотографування нових книжок може зайняти до кількох годин. 


8. Після прочитання книжки перебуваю в стані кататонічного ступору кілька хвилин. Чекаю, поки вщухнуть емоції. 



9. В книжковій крамниці проводжу по кілька годин поспіль. Часто не помічаю, що крамниця вже зачиняється. 



10. Перебираю книжки на полицях методично, довго, замислено, часто. Дуже часто. Так, це одне з улюблених занять, які розслаблюють. 



11. Але вільні місця на книжкових полицях катастрофічно швидко зникають. 



12. Можу споглядати на книжки вічно. Так мене і знайдуть колись археологи.



13. Нахабно вдивляюся у книжки, які читають люди в транспорті. Ні, мені не соромно. 



14. Ненавиджу тих, хто креслить на книжкових сторінках маркерами та кульковими ручками. Є простий олівець та гумка для витирання! Чули про них? 



15. Читаю де завгодно, на чому завгодно, в будь-якому стані. 











неділю, 22 січня 2017 р.

Тематичний читопис: все про наше тіло та здоров`я

Розпочинаю нову рубрику - "Тематичний читопис"

Буває, читання розподіляється за якоюсь темою, і відбувається це іноді навмисне, а іноді навмання. Проте якщо певна тема надто зацікавить, хочеться читати про неї більше. Ось так несподівано виникла ідея оформлювати поточне читання за тематикою. І для фіксації читопису корисно, і наприкінці року легше підбивати підсумки. Та й просто цікаво, що з того вийде ;)

Отже, розпочнімо з теми здоров`я. Хоча книжки, представлені нижче, охоплюють значно ширше розуміння цього слова. Це про саму людину. Про наше здорове та щасливе тіло, яке ми доглядаємо, про яке піклуємося, та яке нам за все віддячує гарним самопочуттям та довголіттям. Принаймні, так варто з цим тілом поводитися.

Для того, щоб домовитися із власним організмом про спільне гармонійне існування, варто детально дізнатися, як він функціонує. І зараз є гарні книжки, в яких просто, зрозуміло, детально та дещо з гумором описано все те таїнство, що відбувається там, в глибині тіла.

1. Гевін Френсіс "Дивовижні пригоди в середині тіла"




Книга написана лікарем. І не просто лікарем, а дуже допитливим лікарем, який цікавиться не тільки тим, що відбувається в людському організмі, а й щиро прагне пояснити це пересічній людині, далекій від медичних термінів. 

В своєму житті Гевін Френсіс поєднав дві пристрасті: медицину та географію. І через це на світ народилася гарна пізнавальна книжка - цікава подорож крізь наше тіло у вигляді путівника.

2. Джулія Ендерс "Внутрішня історія. Кишківник - найцікавіший орган нашого тіла"



Чому люди соромляться свого кишківника та його функцій? Адже це цілком природний процес - перетравлювання їжі та випорожнення. Без нього людина не зможе жити. Ми надто багато приділяємо уваги своїй зовнішності, при цьому часто повністю забуваємо про увагу до кишківника.

Авторка повертає нашу забуту увагу до цього важливого органа. Але окрім важливості, в ньому дуже багато цікавого! Чи знаєте ви достеменно, як саме працює наш "орган внутрішнього згоряння"? Впевнена, не знаєте. Настав час дізнатися. І, можливо, нарешті полюбити свій кишківник.

3. Дік Свааб "Ми - це наш мозок"


Ще один малодосліджений орган нашого тіла - мозок. Століттями лікарі намагаються зазирнути в нього в прямому та переносному смислі, віднайти причини всіх тих процесів, що там відбуваються. Багато чого їм вже вдалося. Але, здається, доки існуватиме світ, доти науковці розгадуватимуть безліч таємниць функціонування мозку.

Нідерландський нейробіолог створив для людей чудову книжку-подорож до цієї terra incognita людини. В ній ми знайдемо відповіді якщо поки й не на всі запитання, то на дуже багато з них.

4. Колин Кэмпбелл "Китайское исследование"

Тема харчування зараз дуже суперечлива. Існує безліч теорій здорового харчування, іноді навіть часто суперечать одна одній. Що їсти, аби схуднути? Що їсти, аби мати міцне здоров`я та ніколи не хворіти? Чи корисні продукти, які піддавалися термічній обробці? А що там із сироїдінням?

На кожне з цих запитань різні люди знаходять свої відповіді. І дотримуються у власному харчуванні тільки тих принципів, які їм зручні та зрозумілі. А якщо ви - той чи та, хто досі не визначився із власною теорією харчування, варто почитати це дослідження.

Книжка розповідає про те, як впливає харчування на здоров`я. Оповідь побудована на основі відомого масштабного дослідження про зв`язок між споживанням продуктів тваринного походження та низкою хронічних захворювань.

Досліджуйте, і віднайдете свою істину.

Бувайте здорові!






суботу, 21 січня 2017 р.

Книжкові закупи: січень 2017

Збираю колекцію іронічно-загадкових детективних романів Ліліен Джексон Браун із серії "Кіт, який...". Поки придбала ось ці. Всього їх 30. Ще купувати й купувати ;) На жаль, складно знайти в продажу. 🔍 📚


Кіт Шелдон люб`язно погодився позувати для фото.  🐱 🐾


четвер, 19 січня 2017 р.

Юссі Адлер-Ольсен "Мисливці на фазанів"



Другий роман серії про особливий відділ «Q» управління поліції Копенгагена.

Карлу Мерку трапляються справи, про які або давно забули через неможливість довести, або ті, що потребують додаткового розслідування. Ось і в цей раз він зі своїм незвичним помічником знов береться за те, що покинули вже всі інші. Адже злочинець у в’язниці, справу закрито. Однак не просто так Мерку підкинули на стіл важку папку зі справою 12-річної давнини. Є дещо, що змушує його розпочати все знов. І те, на що він з Ассадом натраплять, шокує навіть його, досвідченого поліцейського, який в житті бачив багато…

Як створіння природи на ім`я людина може виробляти настільки жахливі речі? Чи є межа ненависті? Скільки людина здатна витримувати фізично та морально? Та що з цього найгірше?

Саме на ці та на багато інших запитань я шукала відповіді під час читання. Але вони надто складні. Проте відповідь все одно буде. У кожного своя.

2014 року цей роман було екранізовано в Данії. Назва фільму – «Вбивці фазанів». Я подивилася б із величезним задоволенням. Чекатиму переклад.

середу, 18 січня 2017 р.

Юссі Адлер-Ольсен "Жінка у клітці"



Данія вважається однією з найрозвиненіших та найзручніших для проживання країн світу, а її мешканці – найщасливішими людьми. Та чи дійсно все так райдужно у Данському королівстві? Адже те, про що пишуть у їхніх детективах, важко не тільки уявити звичайним розумом, але й жахливо навіть подумати, що таке можливо. Всі сюжети, як відомо, письменники беруть із життя. І наскільки би благополучним не було середовище, знайдуться й там страшні люди.

Маленька скандинавська країна зі складною фонетичною мовною системою – батьківщина багатьох відомих і не дуже письменників. Одним з відкриттів цього року для мене сучасний став автор кількох романів Юссі Адлер-Ольсен. Кажуть, що він є доволі популярним не тільки у себе вдома, а й у Німеччині.  А відтепер пан Адлер-Ольсен вельми шанований і в моєму власному всесвіті. Прошу вибачення у фру Лекберг, але в рейтингу найяскравіших та найталановитіших скандинавських авторів детективного жанру вона поступилася місцем на одну сходинку.

Данські письменники, на мою думку, відрізняються від, скажімо, шведських, більшою похмурістю сюжетів. Щось є в цих нащадках мешканців імперії короля Канута Великого незвичне та непояснюване, самобутнє та шалено цікаве.

Починаючи знайомство з Юссі Адлер-Ольсеном я дещо побоювалася своїх позитивних очікувань. І дарма. Цей письменник перевищив сподівання. Я доволі досвідчений читач, і мене важко здивувати (хоча й можливо), але те, що зробив зі мною цей автор, я буду згадувати ще довго. Він пише не детективи та навіть не трилери. Я б назвала це важкими психологічними драмами.

На сьогодні перекладеними російською мовою є 4 романи з 7 із серії про особливий підрозділ «Q» копенгагенської поліції. Мені навіть закортіло вивчити данську, аби не втрачати той незримий зв'язок, який вже встановився у мене з детективом Карлом Мерком та його незмінним помічником - емігрантом із Сирії Ассадом.

«Жінка у клітці» - перший роман серії, де все тільки починається. Новий відділ «Q», оновлене життя Карла Мерка після сильного поранення, втрати друзів-поліцейських та здобуття відчуття провини за скаліченого напарника під час складної операції із затримання групи злочинців.

З перших сторінок важко відірватися, настільки автор затягує читача у вир подій, що поступово, сторінка за сторінкою, глава за главою, розгортається у всьому своєму жахітті.

За освітою Юссі Адлер-Ольсен є лікарем. І під час читання стає зрозумілим, звідки в автора така обізнаність у хімії, фізиці та навіть у техніці. А те, як письменник використав ці знання, вище за всіляку похвалу.

Оповідь побудована на перемежуванні реального часу та ретроспективи. Це чіпляє увагу, тобто з кожнім розділом вам буде все важче зупинитися, адже жага дізнатися, а що ж було раніше, надто сильна.

А ще сильнішими стануть відчуття.
Жаху від того, як людина може творити страшні речі.
Сподівання, що все закінчиться добре.
Злості на те, що люди звинувачують інших у своєму зіпсованому житті.
Страху, що в світі існує зло.
Суму, що світ недосконалий.

І ще багато різних емоцій, навіть тих, про які ви давно забули. І якщо письменнику вдалося змусити вас щось дуже сильно відчути, то книжка варта читання. Ця – точно варта.