Зеді Сміт "Білі зуби"

Перший роман британської письменниці Зеді Сміт побачив світ 2000 року, а вже 2003 авторка увійшла до списку 20 найкращих молодих авторів за версією одного з літературних часописів Великої Британії.

«Білі зуби» - масштабне полотно про людей різних культур, із різним кольором шкіри, які опинилися в одній країні та мають дотримуватися однакових законів. Але як поєднати в сучасному світі поклик крові, культурну пам’ять поколінь свого народу, особистісні та релігійні переконання із загальноприйнятими нормами в окремо взятій країні? Як гармонійно інтегруватися в нове суспільство та залишитися людиною? Як правильно виховати дітей, зберегти свою автентичність та не втратити своєї сутності?

Саме ці надважливі та вельми актуальні питання сучасності піднімає у своєму романі Зеді Сміт. Для самої авторки тема є близькою, оскільки вона народилася в родині іммігрантів з Ямайки, і про все, про що вона розповіла в романі, є відображенням того, через що пройшла та що спостерігала протягом багатьох років її сім’я.

Життя дуже неоднозначне  і часом доволі складне. Особливо для людей, що змушені жити в іншій культурі. Далеко від дому, від усталеного світосприйняття так важко буває віднайти гармонію. Все перемішується. Змішані шлюби, вже іншого кольору шкіра у дітей, ім’я та прізвище в них непоєднувані, та й мішанина культур поступово все більше дається взнаки. Єдине, що досі відрізняє – це яскраво-білі зуби. Такого сяйва не знайти в корінних англійців. Але саме це й видає мігрантів…

Особливість роману в тому, що герої розкриваються в діалогах. Усі вони, представники різних поколінь та націй, багато розмовляють. Наче авторка віддала важелі керування сюжетом героям, а сама виступила в ролі відстороненого спрямовувача, що просто регулює нитку оповіді.

У своєму, без сумнівів, яскравому та потужному творі письменниця намагалася донести до читача думку про те, що інтеграція різних людей у нові для них суспільства є нормальним. Так було завжди, і так буде й надалі. Усім нам, людям, потрібно навчитися сприймати те, що світ відкритий для різних культур. Навчитися жити разом, сприймати одне одного та не заважати унікальному розвитку будь-якого прояву національної свідомості. І байдуже, якого кольору в усіх нас шкіра.