вівторок, 9 січня 2018 р.

Емілі Барр «Нічний поїзд»


Читання цього трилера було схоже на періодичний нервовий тік або на те, немов у тиші хтось час від часу гупав мені по голові важким предметом. Плавне читання різко переривалося несподіваними поворотами сюжету. Наче авторка навмисне хотіла, щоби читач не «випадав» із оповіді. І в такий дивний спосіб повертала його до подій.

Мене завжди цікавило – як так людям вдається багато років жити подвійним життям? Та ще й так майстерно прикидатися, що навіть близькі люди геть ні про що не здогадуються? Чи то просто всі сліпі? Або не хочуть помічати?

Головні герої роману, подружжя з майже десятилітнім стажем сімейного життя, думали, що знають про себе та про свої «половинки» все. Але надто довго вдавати з себе ідеальну родину важко. Настане час, коли хтось таки наважиться зняти гидотну маску ідеального сім’янина. Або це змусить зробити випадок.

Власне, усі герої цієї історії мають повно скелетів у своїх шафах. І жоден із персонажів не є позитивним. Поведінка дорослих людей наче в дітей, і це дратувало під час читання. Хотілося кожного взяти за грудки та добряче струснути. Ні для кого з персонажів не хочеться шукати виправдань, адже мали б розуміти, що за будь-що в житті одного разу доведеться сплатити. Щоправда, ціна в кожного буде персональною.

Убивство в нічному поїзді стало тим тригером, який зрушив з місця долі героїв та повивертав назовні потаємні таємниці їхніх життів. Вони так довго були запхані подалі від свідомості своїх власників, що відтепер усім доведеться добряче постаратися, аби хоча би спробувати повернути все на звичні рейки. Але як раніше вже ніколи не буде...

Фінал виявився доволі несподіваним та неочікуваним, поворот сюжету цікавий.


Хороший трилер, якщо шукаєте захопливе читання в дорогу чи на вільний вечір.

Немає коментарів:

Дописати коментар