Алевтіна Шавлач «У полоні болю»

Будь-кого можна зламати. Для цього в світі є страх, біль та голод. І психологічне насильство. Це всі основні компоненти для перетворення людини на покірну істоту, абсолютно позбавлену волі.

Класичний сюжет для трилера – психопат та жертва. Вони зустрінуться за найсприятливіших умов. У той час вона перебуватиме під владою краси та неперевершеної чарівності його мужності, а він, ретельно підготувавшись, захопить зненацька всю її свідомість. Він – соціально адаптований психопат. Вона – його ідеальна жертва. Вони знайдуть одне одного для того, щоби пережити кожен своє власне пекло…

Дебютний твір української письменниці Алевтіни Шавлач нагадав мені роман іншої письменниці сучасності – англійки Elizabeth Haynes «Into The Darkest Corner» (в рос. Перекладі Елизабет Хейнс «Где бы ты ни скрывалась»). Ці твори різні сюжетно, проте головна тема в них одна – смертельно небезпечні ігри безжального чудовиська з молодою жінкою.

Усе, що відбувається на сторінках повісті «У полоні болю», жахливо та, водночас, реалістично. Подібні ситуації описані в криміналістиці, мабуть, усіх країн, а клінічна психологія вивчає причини та наслідки психічних розладів. Але ж пережити те, що спіткало головну героїню, не хоче ніхто.

Повість побудована таким чином, що не зрозуміло, в якій місцевості та навіть країні відбуваються події. Хоча імена деяких героїв дозволяють зробити припущення, проте чітко назва країни не звучить.

Ім’я людини завжди характеризує її. Головного героя звуть Дем’єн. Символічно, з урахуванням сутності персонажа-психопата. А ось справжнього імені жертви, молодої жінки, читач так і не дізнається. Дем’єн називає її Кайя, але героїня кілька разів у творі наголошує, що має зовсім інше ім’я. Такий прийом демонструє цілковиту покірливість долі в результаті тривалих фізичних та психічних знущань. У неї відібрали не тільки волю, а й ім’я.

Образи дієвих осіб у повісті мені здалися щирими. Я повірила в їхні вчинки, характери. Від зовнішності до емоцій усі герої змальовані яскраво, і викликають під час читання емоції відповідно до своїх ролей.

Протистояння злу важко описувати. Ще важче йому насправді протистояти. Фінал твору неоднозначний, і це робить повість ще більш реальною. Адже в житті далеко не завжди бувають гепі-енди.

Авторка гідно впоралася з дуже складним завданням та написала якісний трилер. Проте я сприйняла повість як другу частину роману. Мені не вистачило початку історії та закінчених сюжетних ліній. Якщо з життям та станом головного героя все цілком зрозуміло, то Кайя залишилася загадкою. Як і «корпорація», до якої вона приїхала працювати. Я би хотіла дізнатися про дівчину так само багато, як мені стало відомо про Дем’єна: її життя «до», стосунки, звички, родина. Я би хотіла глибше зрозуміти, що приховує в собі «корпорація», чому вона настільки закрита, та що саме тримає всіх працівників у ізоляції. Я впевнена, там повно недобрих секретів. Хоча, тут уже починаються мої фантазії…

Будь-який твір я сприймаю через свої емоції: наскільки сильно «зачепило» та чи були мої реакції адекватними. «У полоні болю» відповідає всім моїм персональним критеріям гідного твору. І якщо авторка колись усе-таки доповнить повість до роману, я буду серед перших, хто його придбає та прочитає!

Окрема подяка пані Алевтині за прекрасну та вишукану українську мову.