Автор: Джеймс Волліс Гарріс
Я збираюся розмежувати два поняття, але вони можуть не
відповідати загальноприйнятим визначенням.
Книжковий
хробак – це людина, у якої
читання має нав’язливий характер.
Книжковий
наркоман – теж перебуває в стані
нав’язливих дій, але в плані купування книжок.
Я належу до обох видів. На сьогодні
я не вважаю бібліофілію проблемою. З іншого боку, наприкінці 2016 року, коли
сайт Audible надіслав мені лист із подякою за купівлю у них 177 електронних
книжок, я усвідомив, що проблема дійсно була. Я зайшов на Amazon, щоб у
персональному кабінеті переглянути «Керування замовленнями». І виявив, що
протягом 2016 року придбав більше 200 паперових та електронних книжок. Овва!
Потім я приблизно підрахував, скільки книжок купив у місцевій книжковій
крамниці. Вийшло близько 550. І все це в тому ж 2016 році. Отже на 10
непрочитаних книжок у мене була 1 прочитана.
Минулого року я прочитав 54 книги.
Постійність у читацьких звичках – моя особливість. Я це знаю, тому що веду
читацький щоденник з 1983 року. В середньому я прочитую 1 книгу на тиждень. Припустимо,
я проживу ще приблизно років 20. А це означає, що до кінця днів мені
знадобиться близько 1000 книжок. Книги, які я придбав 2016 року, скаладють
половину цієї кількості. У мене достатньо книг, щоб прожити до 115 років. Тобто
на 30 років довше, ніж я думаю. Мої розрахунки ускладнює те, що в основному я
читаю нові книги, які випускаються протягом року. Але я маю і достатню
кількість старих книг, щоб забезпечити себе читанням аж до XXII століття.
Ось в чому моя проблема. Коли цього ранку я сплачував рахунок карткою Visa на сайті Amazon, в ньому був довгий список покупок за
2,19$. Я не можу встояти перед цими знижками у 1,99$. За
останні 18 днів я придбав вже 36 книжок. Агов, хлопчино! Тобі варто переглянути
свої звички скаженого покупця. Позавчора я скасував підписку на 5 розсилок про
книжкові розпродажі. Але вчора знов підписався, оскільки не можу пропустити
«Час для зірок» Роберта Гайнлайна. Це улюблений твір мого дитинства у жанрі
наукової фантастики. Все це нагадало мені 1970-ті роки, коли я намагався кинути
курити наркотичну траву. О 2 годині ночі я змив в унітаз усе, що в мене було.
Але вже до 2 години дня я встиг купити навіть більше, ніж було. Зрештою, я
позбувся згубної звички завдяки тому, що замість неї набув корисну. Це був біг
підтюпцем. Яка ж корисна навичка допоможе мені забути про неконтрольовану
купівлю книжок? Чи замінить фанатичне відслідковування книг на сайті Goodreads їх
купівлю?
Більшість із нас хочуть занадто багато. Ми хочемо бути багатими, гарними,
хочемо подорожувати. Насправді ж ми витрачаємо більше, ніж заробляємо, їмо
більше, ніж це необхідно організму, витрачаємо час на розваги замість навчання.
І в нас постійно не вистачає часу на подорожі. Я волію прочитати всі книжки,
які гідні уваги, але не відчуваю, що не зможу досягнути цього. Є чудова
приказка про переїдання: «Ваші очі більші за ваш шлунок». Тому моїм друзям
варто щодня нагадувати мені: «Твоя бібліотека більше, ніж твоє життя».
Якби я був колекціонером книг, все було б інакше. Але я не
колекціонер. Я купую книги з міцною вірою в те, що прочитаю їх. А коли прочитую
– віддаю їх. Я завжди купував більше книжок, ніж міг прочитати. Але в останні
роки ситуація погіршилася. Колекціонування книг та їх нав’язлива купівля – це
різні речі. Обмірковуюся протягом років цю різницю, я дійшов висновку, що
купував книжки задля нагадування собі, що я хочу їх прочитати. Я міг би просто
відслідковувати книги на Goodreads, але
не роблю цього. Я купую книги з упевненістю, що неодмінно їх прочитаю. Але ж не
буду. І це очевидно. І усвідомлення цього не утримує мене від купівлі нових
книг.
Я роблю й інші ірраціональні речі. Минулого року я купив 180 книжок для
Kindle, але прочитав з них тільки 2. З бібліотечних книг я прочитав 15. Я мав
би дотримуватися цієї тенденції. Але ж я запасаюся книжками як білка горіхами.
Разом з тим я усвідомлюю, що половиною свого скарбу так і не скористаюся. Я – псих. Чим пояснити моє безумство?
Є у мене одне логічне пояснення. Я люблю купувати електронні версії всіх
книжок, які я із задоволенням прочитав, але в мене їх немає. Деякі я хочу перечитати, на інші –
посилатися. А ще з них легко брати цитати, коли я пишу чергову статтю.
Якби я був дисциплінованою людиною, і, звісно ж, це гіпотетичні фантазії,
яб не купував нових книжок доти, доки не перечитав би все зі стосу «Для
прочитання». Я міг би бути більш реалістичним та дотримуватися правила: не
купую книгу, якщо не впевнений, що готовий її прочитати. Це доволі логічно, але
так не буде. Навіть якщо я розтлумачу собі, що заплатити повну вартість за
паперову книжку, яку я дійсно прочитаю, все одно вийде дешевше, ніж придбати
купу електронних книжок за 1,99$, які я все одно не прочитаю.
Якби я не спокушався на розпродаж книг для Kindle за 1,99$ та за 2,95$ на Audible, то не купував би так багато. Ситуацію із моєю бібліотекою
ускладнює й чудова книгарня неподалік, де продаються за зниженими цінами
книжки, що були у вжитку. Крім того сайт abebooks.com постійно пропонує книжки
за 4$. Дешеві книжки наповнили країну, мов дешевий героїн. І
перетворили книжкових хробаків на книжкових наркоманів. Чи є більш серйозні
наслідки цього для суспільства? І скільки ще існує фанатів, які так само, як я,
скуповують книжки, а потім їх не читають? Що дешеві книги роблять з Америкою?
Переклад: Аліна Горбачова
Джерело: Bookriot
Немає коментарів:
Дописати коментар