Про англійську письменницю,
історика та телеведучу Люсі Ворслі я дізналася давно, коли кілька років тому дивилася
цикл її документально-історичних фільмів на ВВС. Книга «Англійська оселя.
Інтимна історія» авторка написала 2015 року, а переклад російською мовою можна
було читати вже 2016 року. Тривале очікування своєї черги на прочитання було в
мене доволі сильним, але справа виявилася варта заходу.
Книга дійсно дуже пізнавальна,
докладна, добре структурована та написана з любов’ю до своєї справи. У кожному
реченні, розділі та ілюстрації відчувається захопленість предметом, щире
бажання донести до пересічної людини, яка поверхнево або зовсім не знайома з
історією помешкання британця в різні часи та епохи, найцікавіші історичні факти.
Але окрім суто історії дослідниця проводить паралелі із суспільним життям
певних часів, економічною та політичною ситуацією тощо. Усе те, що нам здається
виключно інтимним життям – спальня, гардеробна кімната, облаштування кімнат,
правила домашнього етикету, лікування, зачаття та народження дітей, смерть, опалення
та світло, їжа та стосунки зі слугами – все це безпосередньо пов’язане із тим,
що відбувається назовні. І промислова революція відбулася лише тому, що потреби
людей змінилися.
Читаючи цю працю, ніби
поринаєш у сторінки якісного підручника історії. Системність розповіді – ось яскрава
риса глибокої праці Люсі Ворслі. Під час читання ми зустрінемося із багатьма
історичними постатями Британії, зазирнемо до їхніх домівок, разом із ними
прокидатимемося, ходитимемо в туалет, одягатимемося, їстимемо, прийматимемо
відвідувачів. Але побуваємо і в помешканнях бідних людей, порівняємо побут
різних соціальних класів. Це неперевершена та надцікава подорож в часі. І
навіть ці слова не здатні передати всіх емоцій, що влаштувала нам авторка.
Із книжки кожен має винести
свій урок історії на підставі науково-дослідницьких викладень пані Ворслі.
Останній розділ присвячений підсумкам усього того, як видозмінювалися домашні
звички людей в різні століття. А також тому, що може очікувати людство в плані
облаштування та використання житла в наступні десятиліття. Світ змінюється,
природні ресурси виснажуються, людське спілкування все більше переходить у
віртуальну реальність, технології розвиваються з космічною швидкістю. Все це
добре й корисно. Але нам доведеться змінити свої інтимні звички. У нас просто
не буде вибору. Глобальне потепління змінює клімат, антибіотики скоро
перестануть захищати нас від бактерій, а отже засобів для очищення оселі теж не
стане. Фізична праця зросте в ціні. Нам доведеться знову опановувати вміння
вирощувати продукти харчування, готувати їжу та вести домашнє господарство за
старими методами. Як це робила вікторіанська господиня – жодних відходів.
Зміняться також і підходи до забудови міст – вулиці знову перетворяться на густонаселені
англомерації, зручні для пішоходів, де багаті й бідні житимуть поряд. Так, як
це було за часів тюдорівської епохи.
Але не треба боятися змін. У
всі віки люди були переконані, що саме вони живуть під час змін, що саме на їхні
роки припадає велика кількість злочинів, ситець дорогий а салат несвіжий ;-) Зміни
– процес перманентний, це і є розвиток цивілізації. І якщо цей світ досі не
зникнув, людство все ще живе й навіть розвивається – значить, усе добре, все
так і має бути. «Дім, в якому ти почуваєшся щасливим – ось межа всіх бажань».
Немає коментарів:
Дописати коментар