Будні Книжкового Хробака: нова шафа для книжок ;)

У мене тут нова шафа з'явилася для всіх-усіх моїх книжечок :) Шафа настільки велика, що є вільне місце для поповнення бібліотеки! Життя прекрасне! ;)

 

5 суперечливих книг, які спричинили палкі дискусії в інтернеті

Пропоную до вашої уваги п’ять книг, які викликали бурхливі емоції в Мережі. Байдужих не було. Хтось писав, що автори втратили глузд, а хтось навпаки доводив, що ідеї книг є геніальними, і до них потрібно дослухатися. А якою є ваша думка?

1.    «The Joy of Laziness: Why Life is Better Slower-and how to Get There» (назва російського видання: «Ленивые живут дольше: Как правильно распределять жизненную энергию»). 

     Автори: Петер Акст, Микаела Акст-Ґадерманн

Цій книзі як тільки не докоряли. Щоправда, було багато й тих читачів, хто повністю погоджувався з авторами. Їхні висновки зачепили людей за живе. Виявляється, для тривалого життя зовсім не обов’язково (навіть шкідливо) інтенсивно займатися спортом. А підйом, коли ще й не зазоріло, зовсім не є показником високої ефективності. Для досягнення професійного успіху не потрібно гарувати аж до поту, а потрібно заощаджувати енергію. Холод не омолоджує організм, а, навпаки, сприяє передчасному старінню. Загалом автори спростували все те, що ми вважали за правильне. Усвідоми та прийняти це все дуже важко.

2.    «Кради як митець. Креативні «фішки», про які тобі ніхто не розповість». Автор: Осітн Клеон

Ості Клеон висловив скандальну думку, що в цьому світі немає нічого нового, тому можна (навіть потрібно) красти ідеї скрізь і завжди. «Бажаєте стати творцями?», - запитує він читачів. Дивіться на світ навколо, на всі речі, на творчість інших людей крізь призму того, чи хочете ви це вкрасти, чи ні. «Отже, я цього раніше не бачив. Це варте того, щоб украсти? Ні. Рухаємося далі. А ось це хочеться вкрасти. Беру. Іду далі». Кожній людині, яка замислила щось створити, знайоме відчуття ступору: «Де мені брати ідеї?». Відповідь Остіна Клеона: «Крадіть їх». Нічогенька така порада! Якось хочеться з цим посперечатися.

3.    «The China Study: Startling Implications for Diet, Weight Loss and Long-Term Health» (назва російського видання: «Китайское исследование на практике. Простой переход к здоровому образу жизни»). Автор: Томас Кемпбелл

  

Колін Кемпбелл, найбільший світовий спеціаліст із біохімії, почесний професор кафедри харчової біохімії Корнелльського університету, більше 50 років вивчав зв’язок між харчовими звичками та хронічними хворобами. У книзі «Китайське дослідження на практиці» його син Томас Кемпбелл, лікар, виконавчий директор Центру харчових досліджень, розповідає про результати цього дослідження. Виявляється, щоби вберегтися від серйозних старечих захворювань, потрібно повністю відмовитися від тваринної їжі, стати вегетаріанцями. Сама ідея не є новою. Вегетаріанці та любителі м’яса постійно сперечаються одне з одним. Жваві дискусії викликав серйозний науковий підхід до цієї теми, який ми спостерігаємо у книзі. Значна кількість читачів писали, що після прочитання цієї праці вже не можуть харчуватися звичним чином, буквально «шмат м’яса не лізе в горло». 

4.    «Компанії майбутнього». Автор: Фредерік Лалу

  

Фредерік Лалу, консультант компанії McKinsey, описав новий тип організацій майбутнього. Він назвав їх бірюзовими. У таких компаніях не буде менеджерів, регламентів, бюджетів та планів продажів. Ніхто не стежитиме за робочим часом. Працівники самостійно вирішуватимуть, яке замовлення виконувати та яку зарплатню собі призначити. Невже це можливо? Багато читачів висловили свої серйозні сумніви.

           5.    «Пекельний тиждень: сім днів на повну силу». Автор: Ерік Бертран Ларссен

  

Ідея «пекельного тижня» спала на думку авторові книги після того, як у молоді роки він отримав досвід армійської підготовки для вступу до військового коледжу в Норвегії 1992 року. Протягом тижня новобранці, серед яких був і Ларссен, зазнавали важкий фізичних та психологічних випробувань. Вони виконували завдання офіцерів, стикаючись із холодом, голодом, брудом, нестачею сну. Багато учасників не завершували цих «іспитів» та вибували, за словами офіцерів «через брак сили волі». Автор книги зрозумів, що «пекельний тиждень» на армійських зборах став переломним у його житті. Цей досвід допоміг йому стати впевненішим у собі, дізнатися про те, на що насправді здатен його організм. Ларссен закликає всіх читачів влаштувати собі «пекельний тиждень», щоби вийти за межі зони комфорту та здійснити прорив. Але не всіх ця ідея надихнула. Деякі читачі стверджують, що автор, м’яко кажучи, зробив передчасні висновки.

А що ви думаєте про ці книжки?

Переклад: Аліна Горбачова

Джерело: knigikratko.ru

Максим Бутченко «Куркуль»: відродження історичної пам’яті

Події роману засновані на реальній історії родини автора та розгортаються на Слобожанщині у перше десятиліття панування совітської влади. 1930 рік. Триває примушування селян записуватися до колгоспів, розпочалася «продрозгортка», в «одноосібників» відбирають «надлишки», люди вже діляться на «своїх» та «ворогів партії». Але багато хто розуміє, що «лише вхопивши за шкуру, можна привести до блискучого комунізму». І нічого від того доброго не буде. А мине ще 2-3 роки й розпочнеться найстрашніше – голодомор.

На тлі цих страшних подій 1930 року розгортається історія родини Шевченків: заможного селянина Федота («куркуля» та «одноосібника», як почали називати працьовитих селян нові володарі життя після захоплення влади), його дружини Сашки, їхніх двох дочок та Петра, молодшого Федотового брата. Багато їм доведеться побачити, стерпіти, змовчати, вибороти. Проте вони знають, що попри все треба триматися одне за одного, берегти любов та підживлювати в душі навіть мікроскопічну іскру надії. Хоча й Шевченків не минув розбрат у родині. Людина не досконала, кожен має свої слабкості. Та чи не у найтяжчих випробуваннях долі перевіряється людська гідність? Не всі можуть витримати такий надскладний життєвий іспит. Не вдалося це й Петру. Не втримав він свою родину, звинуватив брата, а загубив свою долю…

Роман побудований за класичним розгортанням сюжету. В експозиції ми дізнаємося про життя Шевченків у рідному селі, про стосунки в родині, історію головних героїв. Характер Федота розкривається вже з перших сторінок – сцена рятування та лікування доньки, ставлення до коня Жвавого, вірного товариша та помічника у праці, стосунки із красунею-дружиною. З найдрібнісіньких деталей вимальовується образ господаря, який все життя обробляв своє поле, любив свій край та шанував людей, що на цій землі живуть. Федот Шевченко був упертим, проте волю свою нікому не нав’язував. Хотів лише працювати та створювати добробут для своєї сім’ї. Нову владу сприймав як поневолювачів, що малина меті лише пограбування людей.

Антагоністом Федота в романі виступає його рідний брат Петро. Слабкішій за брата морально, низький духом та хтивий чоловік вирішив, що треба бути на боці совітів, що так буде спокійніше, тепліше та ситніше. Постійно намагався схилити до такої ж думки й Федота. Але загравання з більшовиками, як відомо, мало кому було на руку ковінька, от Петром врешті потрапив у їхні мерзенні жорна.

Сашка – наче світлий промінець у чорні часи. Вона постійно намагалася стримувати свого прямолінійного чоловіка, відвести його від негараздів. Проте завжди знала: він ладен зробити будь-що, аби захистити її та дітей. На смерть піде, а родину захистить. І вона буде завжди поруч. І у затишній оселі, де смачно пахне їжею, і у жахливих умовах на засланні вона підтримувала чоловіка, себе та дітей. Можливо, саме завдяки любові людина здатна пережити найстрашніше?

Зав'язка та розвиток дії - боротьба селян за право жити вільним чесним життям. 
Кульмінація - наслідки повстання та підсилені акції з "розкуркулювання". Початок того, що згодом перетвориться на геноцид.
Розв'язка дає нам надію на те, що можна подолати тяжкі часи, вижити, вистояти. Але, на жаль, не перемогти...

Паралельні сюжетні лінії твору розкривають долі інших героїв, що відігравали на різних етапах свої важливі ролі у житті Шевченків. Старий Нестор, давній товариш вже померлого батька Федота та Петра. Він так любив розповідати різні історії, що й не переслухаєш його. Посланець партії Іван Єгорович Горовий, мерзенне людисько, яке вирішило, що має право розпоряджатися тисячами людських життів. Багато їх було в ті часи, таких ось посіпак «горових».

І кожен образ постає в романі настільки чітко, що хочеться простягнути руку та доторкнутися до нього. Авторові вдалося досягти такого ефекту через напрочуд образну мову. В романі використано дуже багато різноманітних метафор, сталих виразів, прислів’їв. Це не просто робить читання вельми цікавим, а ще й дозволяє пропустити крізь себе всі ті страшні події, відчути сум та біль цілого народу. І багато чого зрозуміти. І усвідомити, що більше нізащо в світі неможна допустити подібних страждань. А коли твір здатен викликати сильні емоції, значить, душа відгукнулася. Для мене це є одним із головних критеріїв гарної оповіді.

Рут Веа «У лісі-лісі темному»

«У лісі, лісі темному,
де ходить хитрий лис…»

(дитяча пісенька)

Коли стосунки зі шкільними друзями розірвані десять років тому, навіщо їх поновлювати? Після багаторічного обопільного мовчання раптом виринає запрошення на дівич-вечір. Але це така інтимна річ, що на подібні заходи запрошують тільки найближчих друзів. Проте має бути надто важлива причина, аби давно забута подруга неодмінно приїхала до усамітненого в лісі скляного будинку...

Лео не мала бажання ворушити те, що воліла забути десять років. Проте здалася на вмовляння організаторки, аж ось її автівка вже перетнула межу приватної території, де і має все відбутися. Зовсім скоро Лео опиниться в такому жаху, що її пам’ять вирішить викреслити певні епізоди. Утім, від того, як швидко та наскільки детально дівчина пригадає, що сталося, залежить її власна свобода та доля інших людей.

Хороший варіант класичного детективу від Британки Рут Веа. Схоже, англійці знаються на добротних детективах, де немає «чернухи», «розчленьонки» та кривавих рік. Проте є загадкова подія про яку, за законами жанру, ми дізнаємося лише наприкінці твору, жертва та вбивця, мотив та розкриття злочину.

Це дебютний роман авторки, і я була приємно вражена якістю «першої ластівки».

«Маленький сірий заїнька,
іди, іди до нас!
Дивись – твоя ялинонька
горить на весь палац!»