Юссі Адлер-Ольсен "Мисливці на фазанів"

Другий роман серії про особливий відділ «Q» управління поліції Копенгагена.

Карлу Мерку трапляються справи, про які або давно забули через неможливість довести, або ті, що потребують додаткового розслідування. Ось і в цей раз він зі своїм незвичним помічником знов береться за те, що покинули вже всі інші. Адже злочинець у в’язниці, справу закрито. Однак не просто так Мерку підкинули на стіл важку папку зі справою 12-річної давнини. Є дещо, що змушує його розпочати все знов. І те, на що він з Ассадом натраплять, шокує навіть його, досвідченого поліцейського, який в житті бачив багато…

Як створіння природи на ім`я людина може виробляти настільки жахливі речі? Чи є межа ненависті? Скільки людина здатна витримувати фізично та морально? Та що з цього найгірше?

Саме на ці та на багато інших запитань я шукала відповіді під час читання. Але вони надто складні. Проте відповідь все одно буде. У кожного своя.

2014 року цей роман було екранізовано в Данії. Назва фільму – «Вбивці фазанів». Я подивилася б із величезним задоволенням. Чекатиму переклад.

Юссі Адлер-Ольсен "Жінка у клітці"

Данія вважається однією з найрозвиненіших та найзручніших для проживання країн світу, а її мешканці – найщасливішими людьми. Та чи дійсно все так райдужно у Данському королівстві? Адже те, про що пишуть у їхніх детективах, важко не тільки уявити звичайним розумом, але й жахливо навіть подумати, що таке можливо. Всі сюжети, як відомо, письменники беруть із життя. І наскільки би благополучним не було середовище, знайдуться й там страшні люди.

Маленька скандинавська країна зі складною фонетичною мовною системою – батьківщина багатьох відомих і не дуже письменників. Одним з відкриттів цього року для мене сучасний став автор кількох романів Юссі Адлер-Ольсен. Кажуть, що він є доволі популярним не тільки у себе вдома, а й у Німеччині.  А відтепер пан Адлер-Ольсен вельми шанований і в моєму власному всесвіті. Прошу вибачення у фру Лекберг, але в рейтингу найяскравіших та найталановитіших скандинавських авторів детективного жанру вона поступилася місцем на одну сходинку.

Данські письменники, на мою думку, відрізняються від, скажімо, шведських, більшою похмурістю сюжетів. Щось є в цих нащадках мешканців імперії короля Канута Великого незвичне та непояснюване, самобутнє та шалено цікаве.

Починаючи знайомство з Юссі Адлер-Ольсеном я дещо побоювалася своїх позитивних очікувань. І дарма. Цей письменник перевищив сподівання. Я доволі досвідчений читач, і мене важко здивувати (хоча й можливо), але те, що зробив зі мною цей автор, я буду згадувати ще довго. Він пише не детективи та навіть не трилери. Я б назвала це важкими психологічними драмами.

На сьогодні перекладеними російською мовою є 4 романи з 7 із серії про особливий підрозділ «Q» копенгагенської поліції. Мені навіть закортіло вивчити данську, аби не втрачати той незримий зв'язок, який вже встановився у мене з детективом Карлом Мерком та його незмінним помічником - емігрантом із Сирії Ассадом.

«Жінка у клітці» - перший роман серії, де все тільки починається. Новий відділ «Q», оновлене життя Карла Мерка після сильного поранення, втрати друзів-поліцейських та здобуття відчуття провини за скаліченого напарника під час складної операції із затримання групи злочинців.

З перших сторінок важко відірватися, настільки автор затягує читача у вир подій, що поступово, сторінка за сторінкою, глава за главою, розгортається у всьому своєму жахітті.

За освітою Юссі Адлер-Ольсен є лікарем. І під час читання стає зрозумілим, звідки в автора така обізнаність у хімії, фізиці та навіть у техніці. А те, як письменник використав ці знання, вище за всіляку похвалу.

Оповідь побудована на перемежуванні реального часу та ретроспективи. Це чіпляє увагу, тобто з кожнім розділом вам буде все важче зупинитися, адже жага дізнатися, а що ж було раніше, надто сильна.

А ще сильнішими стануть відчуття.

Жаху від того, як людина може творити страшні речі.

Сподівання, що все закінчиться добре.

Злості на те, що люди звинувачують інших у своєму зіпсованому житті.

Страху, що в світі існує зло.

Суму, що світ недосконалий.

І ще багато різних емоцій, навіть тих, про які ви давно забули. І якщо письменнику вдалося змусити вас щось дуже сильно відчути, то книжка варта читання. Ця – точно варта.

Котик щодня ходить до бібліотеки як на роботу

Авторка: Світлана Павук

У містечку Дунаївці, що на Хмельниччині, вже десять років смугастий котик "працює" провідним спеціалістом у відділі комплектації місцевої книгозбірні. Має два вихідних на тиждень та восьмигодинний робочий день, зарплатня договірна – риба та м’ясо.

Щодня о восьмій він поспішає до бібліотеки. Кілька хвилин проводить у коридорі, щоби привести себе до ладу, бо де ночує книголюб - достеменно невідомо. Після того вусань миттю опиняється серед стосів книжок. Моститься на книжках неодмінно нових, щоби гарно пахнули друкарською фарбою. Оскільки кіт "працює" у відділі обробки літератури, то й перший їх "читає". Його найулюбленіші – про тварин та їжу.

"Це типовий бібліокіт, який полюбляє літературу. Йому подобаються книжки, де намальовані мишки. Якщо у житті він лінується їх ловити, то в книжках він любить їх роздивлятися", - говорить завідувачка відділом Дунаєвецької міської бібліотеки Людмила Ставірська.

Бібліокіт – цінний працівник. Його навіть хотіли переманити до місцевого музею для відлову мишей. Утім в той самий день повернули до бібліотеки, бо хвостатий інтелігент лише спав і "читав".

Робота роботою, а обід за розкладом. Рівно опівдні хвостатий бібліотекар біжить до власної їдальні під сходами та їсть рибу.

У його котячих посадових обов'язках вже давно вписаний іще один чи не найголовніший пункт – післяобідній сон. А оскільки кіт є інтелектуалом, то засинає він під читання колегою нового твору.

"Він у нас такий позаштатний співробітник, у нього є ставка, він працює за їжу, сон, тепло, любов", - каже директор бібліотеки Олена Сидорович.

Вихідними кіт до бібліотеки не ходить. Щоправда, був у нього випадок перепрацювання. Бо якось увечері зачинили вусатого на роботі. Утім, ніч у бібліотеці минула без інцидентів -  жодна книжка не постраждала. Кіт-книголюб кицьок на роботу не водить. Бо ще не зустрів тієї, яка б зрозуміла його захоплення літературою.

Джерело: ТСН

Читопис: Алессандро Барікко "Шовк"

Невеличка книжечка про кохання, про Японію на тлі середині 19 століття, подорожей головного героя із рідної Франції до країни сонця, що сходить.

Ерве Жонкур – багатий французький промисловець, чиї підприємства займаються виробами з шовку. А для цього йому необхідно постійно возити яйця шовкопряда з Японії, тому що у Франції вони помирають через якусь специфічну епідемію та стають непридатними для використання. У Ерве є красуня-дружина, і вони кохають одне одного. 

Проте чи таємничість Японії, чи то загадковість однієї гейші або вабливість далеких подорожей, що затамовують подих, щось змінює в житті героя…

Ця книжка також і про сильних духом жінок. Про тих, які боряться за своє кохання попри всі випробування та перешкоди, які посилає доля. І про вразливих та замріяних чоловіків, які, врешті решт, зможуть розібратися, що в їхньому житті є справжнім, а що – ілюзією.

Книжки ніколи не помруть

Автор: Девід Кадаві (David Kadavy)

Ще зовсім недавно здавалося, ніби книги приречені. Зараз же для мене найочевиднішим є факт того, що вони ніколи не помруть. Принаймні я вірю: книги ставатимуть щодалі популярнішими, ніж це було колись. «Книжкова зима» добігає кінця.

Раніше вважалося, що книжки приречені через Інтернет. Слова можуть миттєво передаватися на весь світ в електронному вигляді. Наявність Інтернету дає можливість не друкувати слова на шматках паперу для того, щоби їх кудись надіслати. Зараз я розумію, що у спрощеному вигляді книжки сприймали саме так: лише слова, надруковані на папері.

Дійсно, книжку можна сприймати як скупчення слів на папері так само, як і фортецю – купою каміння. Але, з іншого боку, не можна просто так навалити каміння та назвати це спорудою. Отже не можна просто надрукувати слова та назвати їх книгою.

Книга – це не тільки послідовність слів на папері чи на екрані (якщо йдеться про електронну книгу). Це те, чим можна ділитися. Книга – це платонічна форма ідеї. З економічної точки зору вона – вигідна угода. Я оформлюю свою ідею в упаковку, а ви мені за неї сплачуєте. При цьому немає ніяких рекламних чи пояснювальних віконечок, заголовків, що тільки збивають з пантелику, файлів cookie та іншого засмічення.

Якщо вам подобається книжка, ви ділитеся нею з друзями. Ви навіть можете придбати її для подарунка. Ви можете передати її своєму другові зі словами: «Ця книга вразила мене. Тепер я хочу, щоб і ти з нею познайомився».

Так, книжки – вигідна угода. Увесь цей досвід та знання, що ретельно складені в зручну форму, вартістю… скільки? 10, 20, 25 доларів?

У сучасному світі, де слів пишеться та читається більше, ніж це було раніше, здається, ми на власному гіркому досвіді усвідомлюємо, що книги – не просто словесні збірки. Ми потроху дізнаємося про істинну цінність «купи каміння» в порівнянні з цінністю «фортеці».

Разом із тим кожен намагається зробити речі більш хитромудрими, ніж потрібно. Люди витрачають усі свої сили на створення застосунка, який ніколи навіть наполовину не зрівняється із впливом та вічністю книги. Таким чином, ціна застосунка та всього того, що було використано для його створення, неймовірно роздувається: зарплати розробникам, оренда приміщень, де вони працюють тощо. Отже слова – вигідний товар.

Якось Воррен Баффетт сказав: «Бійтеся, коли інші люди проявляють жадібність. Будьте жадібними, коли бояться інші».

Думаю, можна з упевненістю сказати, що коли йдеться про застосунки, люди проявляють жадібність. А коли про слова – страх.

Таким чином, маю засвідчити: я ризикну поставити на слова. Ну, не стільки на слова, скільки на думки та ідеї, які ними можна описати. І навіть не стільки на думки та ідеї, скільки на саме життя з його порізами, травмами, забиттями, розбитими серцями, краплями поту та блискітками сміху. Життя, що знаходить відображення в думках та ідеях, які, у свою чергу, ми виражаємо словами.

Сподіваюся, десь існують кілька таких книг.

Книги ніколи не зникнуть.

Джерело: The Mission
Переклад: Аліна Горбачова (Книжковий Хробак) 

Читопис 2016: підсумки

Підсумки читацького року - 2016

Всього прочитано книг - 103

Статистика за місяцями:

Січень – 5

Лютий – 8

Березень – 8

Квітень – 10

Травень – 9

Червень – 9

Липень – 13

Серпень – 10

Вересень – 5

Жовтень – 7

Листопад – 10

Грудень – 9

Статистика за різновидом літератури:

Художня – 72 книги

Документальна (non-fiction) – 30 книг

Поезії – 1 книга

Ранок 1 січня ;-)

Що робить вранці 1 січня книжковий хробак? Правильно, заповнює свої читацькі щоденники ;-)