Герман Кох має безперечний
талант. І не тільки літературний. Вражає його майстерне вміння влізти глибоко в
душу персонажів та перевернути там все догори дриґом. Перетрусити всі потаємні
відчуття, страхи, переконання та думки, озвучувати які у вихованому суспільстві
не прийнято. Проаналізувати поведінку та емоції, а потім відпустити героя
самотужки шукати вихід із халепи, в яку він потрапив саме через запхані
далеко-далеко совість, чесність, порядність. Відповідайте самі за свої вчинки.
Марк Шлоссер, сімейний лікар
із власною успішною практикою, респектабельний чоловік та батько двох дочок
складає враження порядної людини. Порядної тому, що він ніколи не скаже
пацієнтові, що він насправді про нього думає.
Нехай вони тішаться ілюзіями, що їхні геморої, простати, шмарклі, задишка та холецистит
лікареві дійсно потрібні. Що він усім серцем прагне вилікувати, переймається
їхніми проблемами та із задоволенням під час кожного візиту двадцять хвилин
поспіль вислуховує скарги на здоров’я та на життя. Ага, якби ж то…
Цинік Марк залишається циніком
до кінця. Навіть тоді, коли життя приперло до стінки й вимагає чіткої відповіді:
як так сталося й навіщо? Проте варто віддати належне панові Шлоссеру, він
намагався захистити те, що було для нього найдорожче. А про методи – то вже справа
другорядна. Якось усе буде. Якимось чином вирішиться.
Абсолютно всі герої цієї психологічної
драми пройшли крізь кохівський літературний мікроскоп. І в кожного
знайдеться гнилля, бруд та збочення. Під зовнішнім лоском молодості, таланту,
багатства чи краси протягом роману розкручуються особистісні історії морального
занепаду душі.
Книжка сповнена відвертими
описами фізіологічного та сексуального характеру. Але, чорт забирай, наскільки
ж витончено це зроблено.
Марк Шлоссер не мораліст. Хоча
він часто на сторінках оповіді розмірковує над питаннями моралі. Але не вам,
пане лікарю, повчати. Бо свою мораль ви давно
проміняли на гроші та інстинкти, які ви теж так і не змогли приборкати, як і
ваше оточення.
Немає коментарів:
Дописати коментар