Як колом рухається життя людей у Всесвіті, покоління за поколінням повторюючи незасвоєні уроки та непережиті події чи емоції, так і рондо в музиці постійно повторює рефрен, який засяде у свідомості й наздожене навіть через століття. І лише тоді, коли коло долі, нарешті, замкнеться, зупиниться й рондо.
Одна з головних героїнь роману, сучасна молода жінка на ім’я Любка ніколи не могла б замислитися про те, що таке доля. І яка саме доля судилася їй, найзвичайнісінькій дівчині з українського села. І все було би спокійно, життя тривало б розмірено та дещо нудно, але без потрясінь. Якби не сни. А саме вони, кляті, не давали Любці впорядкувати власне життя та віднайти спокій у цьому буремному світі. Разом із коханою людиною. Власне, це химерне кохання, яке, здавалося, існувало лише в сновидіннях, спричинило низку дивних і в дечому моторошних подій у житті жінки.
А далека шляхетна панянка Софія, що жила ві Львові наприкінці XIX століття, любила грати рондо на фортеп’яно, і не могла передбачити, що одного разу зіграє його востаннє й життя замкне своє коло. Але не душа.
Спосіб розгортання оповіді в кількох часових та історичних площинах є дуже цікавим та вдалим для того, аби спонукати читача аналізувати причинно-наслідкові зв’язки, замислитися над сенсом буття та розмірковувати над неосяжністю життя як чийогось вищого задуму. Шляхами чотирьох головних героїв письменниця проводить нас крізь століття, огортає краєвидами чарівного (в усі часи) Львова, приборкує нашу можливу легковажність щодо таких абстрактних, але наскільки ж важливих понять — кохання, вірність, жертовність, порядність, чесність, дружба тощо. А тема сновидінь, яку досі ще вивчають учені в усьому світі, завжди доволі цікава саме своєю незрозумілістю та певною магією. Усі ми, безперечно, цікавимося незвіданим, хоч воно і трохи відлякує. Проте най живуть найпрекрасніші оповіді та історії кохання!
