Потреба
бути частиною зграї найбільш потужна в юному віці. Це дорослій самодостатній людині,
в якій за плечима безліч злетів і падінь, зрад та здобутків, вже начхати на те,
як її сприймає суспільство та чи завжди потрібно це сприйняття. А підліток
прагне бути «своїм» у колі приятелів та однокласників. Це нормальний процес
соціалізації та самоідентифікації, проте цей тернистий шлях часто набуває
мерзенних форм.
Мало
не кожен другий дорослий у шкільному віці пережив цькування з боку однолітків.
Можливо, такий досвід нам дається для зміцнення волі, для загартовування
характеру… Але де та межа, за якою процес психічного та фізичного зростання перетворюється
на системне насильство та приниження?
У повісті
показано на прикладі звичайних школярів, їхніх вчителів та батьків, до чого
може призвести кругова порука з її солідарністю знищити морально «цапа відбувала».
Завжди легко знайти когось, хто не вписується в межі спільноти (в даному
випадку – шкільного класу) з її правилами, стереотипами та упередженнями.
Здавалося б, конфлікт можна вирішити за допомогою мудрих дорослих. Але в цій історії,
на жаль, саме дорослі спровокували ганебну поведінку, спрямовану на дівчинку
Ганю, чия «провина» полягала лише в тому, що вона була повненька.
Авторка
ретельно виписала образ кожного героя. Всі вони викликають під час читання
певні емоції – від поваги та співчуття до огиди та злості. Безхарактерна мама
Гані, старообрядна бабуся, вчительна з невротичним розладом, байдужий директор
школи… Разом із тим Ганя викликає симпатію. Дівчинка-підліток опинилася
сам-на-сам із кривдниками без жодного захисту з боку старших. Проте це мало би
бути їхнім прямим обов’язком – ретельно розібратися та припинити цькування! Часом бездіяльність буває набагато гіршою за
певні дії. В ситуації з Ганею сталося саме так. Приблизно всередині оповіді в
мене склалося враження, що єдиною розумною людиною в оповіді є тітка Гані. Але
надії на те, що вона одна зарадить чомусь, не виникло. Надто багато навколо
тих, кому зручніше бути в «стаді»…
Але
фінал заспокоїв та дав сподівання. Для Гані поступово все завершилося добре.
Власне, як і для всіх дійових осіб. Комусь із них для очищення совісті довелося
пройти через страждання та втрати, і це справедливий урок для них. Як є уроком і
для Ганіної мами те, що за хованням в роботі й відстороненням від реальності можна
назавжди втратити найцінніше в житті.
Книжку
неодмінно варти читати як підліткам, так і їхнім батькам. Першим для того щоби
зрозуміти, що в будь-якій ситуації важливо бути Людиною й не прагнути схвалення
суспільства. Другим – для усвідомлення, що виховувати в першу чергу варто себе,
бо діти завжди копіюють поведінку дорослих.
