Цікаві книжкові новинки до Форуму видавців 2017: нон-фікшн

З 13 до 17 вересня у Львові відбудеться 24 щорічний Форум видавців. Фокусна тема цього року – «Точка творення».

Я уважно вивчала новинки видавництв, що готуються до Форуму, і вибрала кілька книжок, які для мене є найцікавішими. Звісно, планую їх придбати.

Мій вибір:

Кубі Ґабріела «Ґендер: виклики та загрози»

Видавництво: Мандрівець

Рік видання: 2017 р.

Перекладачі: Олеся Степанишин, Софія Матіяш, Ольга Джумало

Переклад з: Німецька мова

Книга розтлумачує одне із віянь постпостмодернізму: поширення ґендерної ідеології. З її сторінок ви дізнаєтеся, якими є витоки поняття «ґендер» і що становить його ідеологічні підвалини. Наслідками впровадження засад ґендерної ідеології в законодавчу практику й життя будуть занепад культури, розхитування основ сім’ї, усунення моральних норм, що регулюють сексуальну сферу, падіння народжуваності. Зазіхання держави на виховання дітей призведе до створення “нової ґендерної людини” – податливої на будь-які суспільні технології та маніпуляції. Невідворотним результатом цього стане демографічна зима та руйнування Західної цивілізації.

Вільгельм Шмід «Душевний спокій. Чого ми набуваємо, коли старіємо» 

 

Видавництво: Книги-ХХІ

Рік видання: 2017 р.

Художник: Анна Стьопіна

Перекладач: Олександра Мельник-Подолян

Переклад з: Німецька мова

 

Чи можна віднайти щось позитивне у старінні? Сучасний німецький філософ Вільгельм Шмід пропонує власний погляд на це питання. Найбільшим надбанням років він вважає можливість досягти психологічної рівноваги. У своїй книжці В. Шмід пропонує читачеві долучитися до спроби віднайти 10 кроків до душевного спокою, спираючись на спостереження, досвід та міркування.

Джо Диспенза «Керуй своєю підсвідомістю»

Видавництво: BOOKCHEF

Рік видання: 2017

Перекладач: Ірина Павленко

Мабуть, кожна людина в якийсь момент із жахом усвідомлює, що втратила здатність радіти. Відчувати радість щодня, щохвилини, щосекунди, тобто плекати в собі це почуття, незалежно від зовнішніх обставин. І тепер, щоби почуватися щасливою, доводиться заповнювати порожнечу всередині придбанням нової автівки, нових меблів, нового будинку тощо. Але ж це не має тривалого ефекту. До того ж, зізнаймося собі, ми витрачаємо безліч сил на те, щоб удавати із себе людину, яку, на нашу думку, сприйматиме суспільство. Як змінити своє життя, як зробити так, щоб не залежати від середовища, а бути по-справжньому успішним, щасливим і жити у злагоді зі своїм Я? Відповіді на ці запитання ви знайдете у цій книзі. Її автор Джо Диспенза — знаний дослідник, спеціаліст із хіропрактики — розповість про особливості людського мозку і підсвідомості, а також навчить, як перепрограмувати свідомість і досягти докорінних змін у житті.

Малколм Гладуелл «Поворотний момент. Як дрібні зміни спричиняють великі зрушення»

 

Видавництво: Клуб сімейного дозвілля

Рік видання: 2017 р.

Перекладач: Фролов Т.

Переклад з: Англійська мова

 

Малколм Гладуелл — поп-соціолог і журналіст The Washington Post і The New Yorker, якого називають «найбільш оригінальним американським журналістом». Модні тренди, товари, інформація, ідеї — це віруси. Не вірите? У сучасному світі вони поширюються саме так, охоплюючи мільйони людей та перетворюючись на справжні соціальні епідемії. Малколм Гладуелл пояснює, чому ми так любимо копіювати поведінку інших і чому взагалі сучасне людство надзвичайно залежне від подібних до себе. Наука маніпуляції функціонує дуже підступно, але результативно. «Поворотний момент» — блискуче дослідження про те, як поширюються соціальні епідемії та як вони впливають на наше життя.

Тарас Лютий «Корабель шаленців»

 

Видавництво: Видавництво Старого Лева

Рік видання: 2017 р.

Художник: Омельченко Тетяна

 

У суспільстві впродовж усієї історії людства завжди були такі особистості, які своїм психоемоційним станом суттєво відрізнялися від загалу. Їх часом називали божевільними чи психічно хворими безумцями, але де межа між безумством та геніальністю? Іноді таких людей іменували юродивими, але чи не могли вони глибше за інших пізнати світ і наблизитися до святості? Мандрівка «Кораб­лем шаленців» є унікальною нагодою простежити історію розвитку і трактування понять шаленства, ейфорії, манії, екстазу, юродства, мудрості і дурості у літературі, живописі, психології, у суспільній та релігійній думці від античних часів до сьогодення — крізь різні культури та епохи. Книжка буде цікавою усім, хто захоплюється філософією, літературознавством, релігієзнавством, психологією, а зрештою — кожному, хто замислюється над людською природою і прагне глибше її пізнати.

Йелле Роймер «Homo urbanus»

 

Видавництво: Видавництво Жупанського

Рік видання: 2017 р.

Перекладач: Ярослав Довгополий

Переклад з: Англійська мова

 

Йелле Роймер - директор природничо-історичного музею в Роттердамі, професор Утрехтського університету, палеонтолог, автор багатьох монографій. У цій книжці він розмірковує над еволюцією людини, перспективами її розвитку та намагається, наскільки це можливо, спрогнозувати майбутнє людського виду, виходячи з мільйонів років історії життя на Землі. Яке майбутнє чекає на людство? Чи існуватиме наш вид через тисячу, десять тисяч, мільйон років? І якщо існуватиме, то в якому вигляді? Все вказує на те, що людство проживає останні блаженні часи індивідуалізму і попереду на нас чекає злиття в один грандіозний колективний суперорганізм, який мешкатиме в урбаністичних термітниках міст майбутнього, перші паростки яких ми вже сьогодні спостерігаємо на прикладі найбільших мегаполісів світу. Можливість виживання нашого виду лежить у площині перетворень і пристосування до навколишнього середовища, яке все сильніше змінюється під натиском штучної "другої природи". Майбутнє належить не Людині розумній, а Людині урбаністичній, так вважає Йелле Роймер і, ознайомившись з його аргументацією, з ним важко не погодитися. Ніщо не вказує на те, що еволюція мала на меті виникнення людини. І ніщо не вказує на те, що життя обертається навколо одного-єдиного індивідуума. То чому ж ми самі вважаємо себе такими важливими, такими унікальними? 

За матеріалами: Форум видавців

Архітектура вибору: чому варто прочитати книгу «Поштовх. Як допомогти людям зробити правильний вибір»

Моя рецензія на книгу на порталі Mind

Бекґраунд: Економіст Університету Чикаго Річард Талер та професор Гарвардської юридичної школи Кас Санстейн вже багато років займаються поведінковою економікою. Кожен з них до «Поштовху» вже написав низку книг, присвячених управлінню фінансами, регулюванню ризиків, вільним ринкам та соціальній справедливості. 

У 2008 році обидва науковці стали співавторами книги про вдосконалення рішень про здоров'я, багатство та щастя, яка в українському перекладі вийшла під назвою «Поштовх. Як допомогти людям зробити правильний вибір». Книга спирається на дослідження в галузі психології та поведінкової економіки, підтримує ідеї лібертаріанського патерналізму, який полягає в тому, що приватні та державні інститути мають можливість законно впливати на поведінку людей, не порушуючи свободу вибору. Сам термін, до речі, також створили автори «Поштовху».

У США книга отримала багато позитивних відгуків, а видання Financial Times та The Economist назвали її книгою року. Згодом вона набула неабиякої популярності у всьому світі, а кількість проданих примірників перетнула 750 000. 

Оригінальна назва: Nudge: Improving Decisions about Health, Wealth and Happiness

Видавництво: «Наш формат»

Наклад: 3000 примірників. 

Сюжет: Кожна людина щодня робить безліч виборів. Та чи завжди правильними є рішення, які нам доводиться ухвалювати? Психологи стверджують, що ні. Адже більшу частину виборів ми робимо підсвідомо, не замислюючись, спираючись на власні установки та минулий досвід, тобто на «автопілоті».

На думку авторів, у світі багато так званих «архітекторів вибору». Саме вони за допомогою певних маркетингових та психологічних інструментів підштовхують людей рухатися у потрібному їм (архітекторам, – ред.) напрямку. Та, на жаль, цей напрямок не полегшує життя самій людині.  

Річард Талер та Кас Санстейн ділять усіх нас за типом мислення два типи: «еконів» та «гуманів».

Екони (гомо економікуси) – трохи ідеалізована категорія людей, які під час вибору ретельно обмірковують усі варіанти та обирають найкращий із усіх.

Гумани (гомо сапієнси) – більш розповсюджена та наближена до реальності категорія, представники якої виступають у книзі антагоністами еконів та цілком передбачувано завжди помиляються.

Екони передусім реагують на стимули. Гумани теж на них реагують, але більш схильні опинятися під впливом поштовхів. І якщо навчитися правильно використовувати стимули та поштовхи, можна, як стверджують автори, суттєво покращити життя обом типам.

Талер та Санстейн дають у своїй праці рекомендації в галузі фінансів, охорони здоров'я, збереження довкілля, шлюбу.  Вони вважають, що всі ці проблеми можна принаймні частково вирішувати шляхом вдосконалення архітектури вибору.

Як працює архітектура вибору, чудово продемонстровано на прикладі заощаджень. Автори вказують на те, що багато американців недостатньо заощаджують на пенсію. Однією із запропонованих ними змін є створення кращих типових планів для працівників компаній, які надаються їм автоматично. Ось як це працює. Під час працевлаштування працівник отримує вже заповнену форму на приєднання до пенсійного плану. У ній повідомляється, що працівник не вважається приєднаним, якщо тільки він заповнить форму на відмову. Звісно ж, відсоток приєднаних є високим.

Річард Талер розробив програму автоматичного збільшення внеску «Накопичуй більше завтра». Суть її полягає в тому, щоб заохотити учасників заздалегідь погодитися, щоб їхні внески на пенсійний рахунок збільшувалися поетапно, з кожним підвищенням зарплатні. З такою капіталізацією працівники ніколи не побачать, скільки реально їхніх грошей «з’їла» інфляція, і вони не вважатимуть за втрати внески на свої пенсійні рахунки. Ті ж правила психологічної поведінки людей спрацьовують і в іпотеках, кредитних картках та інших інвестиційних стратегіях.

Іпотеки та кредитні картки як у США, так і в Україні  мають вельми складні механізми роботи. Люди, через свою низьку обізнаність, можуть стати легкою здобиччю для шахраїв. Автори радять бути дуже уважними та обережними під час вибору кредитної програми. А держава повинна створити свободу вибору на підставі покращених інструментів архітектури вибору.

Окремий розділ у книзі присвячений світовій фінансовій кризі 2008 року. Автори пропонують винести з тих подій наступні уроки: 

1. Усвідомити основні риси людей, які завдають руйнівних наслідків під час складних ситуацій: обмежена раціональність, спокуса та соціальні впливи.
2. Максимально дізнаватися інформацію про умови іпотеки та інші види кредитування.У свою чергу кредитори повинні спростити та полегшити розуміння справжніх ризиків своїх складних продуктів.  А правознавці та держава всіляко сприяти тому, щоб людям не доводилося вчитуватися в дрібний шрифт договорів з їхніми прихованими виплатами.
3. Створити для позичальників норму «кращої практики», що означає: «ось пакет, який ми вам рекомендуємо на базі вашого бекґраунду».
4. Контролювати власні слабкості.

Вам сподобається, якщо: ви віддаєте перевагу конкретним прикладам, що підтверджують запропоновані тези. Ця книга є просто скарбницею найрізноманітніших прикладів, що базуються на наукових дослідженнях.

Вам не сподобається, якщо: ви сприймаєте маркетингові стратегії в житті як маніпуляції та вважаєте, що людина має право на власний вибір, навіть якщо він виявиться хибним.

Головна причина прочитати: зрозуміти, що є законний спосіб вплинути на вибір людини без застосування наказів та маніпуляцій. Якщо у такий спосіб «підштовхнути» людину до розумних покупок, вдалих інвестицій та турботи про власну безпеку – це піде на користь як безпосередньо їй, так і суспільству загалом.

Шарі Лапена «Подружжя по сусідству»

Мене вже не дивує, коли людина наукової професії стає письменником. Як показує практика читання таких авторів –практичний досвід йде тільки на користь їхнім творам. Тут хочеться переказати вітання Тесс Ґеррітсен із її медичними трилерами.

Шарі Лапена окрім того, що є доволі відомою в Канаді письменницею, має за плечима й великий досвід адвокатської практики. Поки що я знайома лише з одним романом адвокатеси, проте не маю сумнів щодо вдалого застосування юридичних та (мабуть) кримінальних знань у своїх книгах.

Минулорічний роман авторки «Подружжя по сусідству» одразу став бестселером. Мабуть, цьому посприяла й тема: викрадення дитини. В усьому світі кіднепінґ – це дуже серйозний злочин, і подібні історії завжди викликають потужний резонанс у суспільстві. Саме цю «приманку» й використала у своєму психологічному трилері пані Лапена.

Сюжет класичний: у подружжя з будинку викрадають шестимісячне немовля, мати перебуває в глибокому шоці, батько засмучений та сердитий на поліцію за те, що вони начебто не надто ретельно шукають дитину. Про викрадення ми дізнаємося буквально на другій сторінці, а решта книги – це розслідування злочину. Цікаво, що в романі власне перебіг дій поліції та детектива Ресбака зокрема, що веде справу, не деталізований. Читач розуміє, що триває слідство, наведені навіть кілька сцен допитів підозрюваних, проте головна увага в оповіді приділяється життю всіх задіяних героїв. Як вони поводяться, про що думають, як розмовляють одне з одним, де бувають, що роблять мало не кожної хвилини. І таким є задум, гадаю, не тому, що роман є, усе ж таки, психологічним трилером, а не поліцейським. Завдяки такому акценту в книзі ми маємо усвідомити, що за будь-яким кримінальним вчинком стоїть людський чинник. Ми можемо прожити з людиною багато років, але так і дізнатися про неї всього.

Приблизно в середині роману винуватець викрадення дає про себе знати прямим текстом. Але не варто поспішати та незадоволено відкладати книгу. Насправді, усе тільки починається. І злочинець поки що не розуміє, що сам потрапив у пастку, яку йому задовго до викрадення дбайливо підготували. І це він також є жертвою в усій жахливій ситуації, що склалася…

Андрій Кокотюха "Червоний"

Три історії – одна постать.

Три оповідача – одна доля.

У передмові до роману автор звертається до читача із проханням не шукати Червоного «ані серед живих, ані серед мертвих». Його варто шукати «серед овіяних легендою». Книга не відображає події, які відбулися насправді, і постать головного героя не є реальною. Данило Червоний – узагальнений образ усіх воїнів, що билися у 40-х роках ХХ століття за звільнення України, що пройшли після війни крізь катівні сталінських концтаборів. Комусь вдалося вижити та продовжити боротьбу, хтось зустрів свою смерть далеко від рідної землі, а доля когось і досі невідома.

За жанровим різновидом твір являє собою роман-щоденник та «роман у романі» водночас. Складне та цікаве поєднання, проте авторові це вдалося. Це наче натрапити на якісь записи та захопливо гортати сторінки чиїхось давніх спогадів. Затамувавши подих читати про щось минуле, дізнаватися якісь таємниці та складати подумки картину певних подій.

Основа роману – три розділи, в яких певна людина переповідає своє бачення подій у відповідності до своєї ролі в тих подіях: міліціонер, полковник КДБ, колишній червоноармієць-в’язень ГУЛАГу. Але кожен із трьох оповідачів говорить про одну людину – ватажка повстанців Данила Червоного. Від опису подій на Волині у повоєнні роки – до організованого вояками УПА повстання в таборі.

Усі троє, самі того не усвідомивши, розповіли про трагедію українців, які боролися та страждали за волю.

Одне з обов’язкових читань для всіх, хто бажає знати історію. У романі використана інформація з потужних джерел: оповідань Варлама Шаламова, спогадів ветеранів УПА, волинських газет 1946 – 1948 років, досліджень істориків.

Потенціал темпераменту: чому варто прочитати книгу Сьюзен Кейн «Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати»

Мій огляд на книгу на порталі Mind

Як інтровертам досягти успіху в суспільстві, в якому панують екстраверти

Сьюзен Кейн – інтроверт «зі стажем». Упродовж усього життя вона відчувала упередження стосовно людей свого типу. Усе навколо створене для екстравертів: робочі місця, школи, релігійні установи. І через це інтроверти постійно відчувають себе «не такими», наче з ними не все гаразд. Як наслідок – втрата віри в себе, зниження енергії, небажання та, часом, неможливість реалізувати свої таланти.

Уже в дорослому віці, після набуття різного життєвого досвіду, авторка усвідомила, що інтроверсія має безліч переваг для роботи, підтримки дружніх та родинних стосунків. Пройшовши через усі соціокультурні стереотипи, Сьюзен зосередилася на ретельному дослідженні сили інтровертів, результати якого вона згодом описала в книзі «Сила інтровертів». Цю книгу було перекладено більше ніж 40 мовами, а у 2016 році вона вийшла українською у видавництві «Наш Формат».

Сьюзен Кейн до того ж є однією з співзасновників компанії Quiet Revolution LLC, що сприяє трансформації офісних просторів, роблячи їх більш адаптованими під різні психотипи, наприклад, забезпечуючи приватністю і конфіденційністю тих, кому це необхідно. 

Сучасний світ належить екстравертам. Принаймні, про це свідчать соціальні та психологічні дослідження. Багато десятиліть соціум переконував нас у тому, що запорукою успішного життя людини, її професійної та особистісної реалізації є активність, енергійність, комунікабельність, відкритість і вміння швидко заводити знайомства. Змалечку всі ми перебували в різних колективах (дитячий садок, школа, спортивні секції, піонерські табори тощо), де потрібно було себе «проявляти». І байдуже, хотіли ми цього чи ні. І ставши вже дорослими та ввібравши в себе нав’язаний ідеальний образ людини, ми надягали зовсім не властиві нам маски, які могли надійно захистити нас від зовнішнього осуду.

Сьюзен Кейн вирішила покласти край цьому шкідливому для психіки маскуванню та створила масштабний посібник з відновлення власної сутності.

Перша частина книги допомагає зрозуміти, як так взагалі відбулося, що культурним ідеалом у світі стала екстраверсія. Чому саме галасливі та активні любителі спілкування правлять балом? На це є цілком логічні пояснення: в історії поступово відбувався перехід від індивідуальної праці до колективної. Розвивалися корпорації, налагоджувалося масове виробництво товарів – у нових умовах потрібно було швидке групове мислення та дії. Час тривалих усамітнених роздумів безжально спливав.

Друга частина присвячена розмірковуванням з приводу природного єства людини. Чи дійсно ми маємо вільний вибір бути собою? Як на формування типу особистості впливає виховання та оточення? Авторка наводить доволі багато прикладів відомих людей, таких як Роза Паркс, Марсель Пруст, Чарльз Дарвін, Барак Обама, Том Хенкс та інших, хто зміг розкрити свій талант саме завдяки своїй інтроверсії.

У третій частині Сьюзен Кейн наводить приклади іншого ставлення до цих психотипів – цікаві приклади з азійської культури, де екстраверти не у фаворі.

І як же тепер із усім цим знанням жити? Як спілкуватися екстравертам та інтровертам? Як бути терпимими один до одного, вдало відшукувати та використовувати сильні риси тих та інших? Щодо цього є декілька практичних порад у четвертому розділі книги.

Вам сподобається, якщо: ви інтроверт, і вам постійно кажуть про те, що ви надто тиха, сором’язлива, некомунікабельна, малоактивна та позбавлені харизми людина.

Вам не сподобається, якщо: ви переконані в тому, що тільки «пробивні» люди досягають у житті успіху, а всі, хто «літає у хмарах» та віддає перевагу самоті – просто марно витрачають свій та ваш час.

Головна причина прочитати: інтроверсія – це не вирок, не діагноз і не вада. Це психологічний тип людини, не менш важливий та унікальний, ніж екстраверсія. Всі ми прекрасні й неповторні у своєму різноманітті. Кожен тип має свої особливості, які варто навчитися розрізняти та поважати. Для керівників усіх рангів книга важлива для кращого розуміння психології працівників, адже це значно полегшить вчасне виявлення та використання переваг того чи іншого психотипу.

А. С. А. Гаррісон "Мовчазна дружина"

Моя рецензія на сайті Якабу:

Книжковий непотріб чи будівельний матеріал?

Психологи кажуть, що до всіх подій життя потрібно ставитися позитивно, шукати навіть у безвихідних ситуаціях щось корисне та яскраве. До чого тут книголюби, запитаєте ви? А до того, що у любителів читання зазвичай повна оселя різноманітних книжок. Нових, старих, радянських, графоманських, бульварних. І такі паперові колекції не завжди подобаються іншим членам родини. Та й самим книголюбам одного разу стає не дуже затишно жити серед книжкових завалів давно вже непотрібної та некорисної літератури.

То що ж робити? Викидати на смітник все, що так старанно збиралося та накопичувалося нами, батьками, бабусями та дідусями? Навіть якщо у колекції повно книжок на кшталт «Головні тези ХХVІІ з’їзду партії»? У жодному разі! Смітник – це не наш метод ;) Ми, книжкоманіяки, маємо багату уяву, і знаходимо безліч способів для того, аби покращити власне життя та життя рідних людей.

Наприклад, можна зібрати увесь книжковий непотріб та транспортувати до найближчого пункту збирання макулатури. Справа це корисна та й копійчину якусь можна отримати. Але нагадую, що книгозбирачі-любителі не шукають легких шляхів ;)

Зі старих книжок можна самотужки зробити вельми непогані та симпатичні предмети декору. Не усі з них будуть стовідсотково функціональними, проте гості високо оцінять  ваші дизайнерські спроби. І на оновленні інтер’єру можна значно зекономити ;-)

Отже, пропоную вам кілька симпатичних ідей того, як можна використати книжковий непотріб. Насолоджуйтеся!