У пошуках своєї долі люди
часто вирушають у далекі краї. Там можна забути минуле, переписати своє життя
на чистовик та оновленими підготуватися до зустрічі з майбутнім. На батьківщині
можна залишити все: рідних, друзів, колись улюблені речі. Але свої спогади ми
завжди возимо з собою по світу. І нехай вони причаїлися у самісіньких глибинах
пам’яті, але колись настане мить, наново пережити все, що ми так сильно роками намагалися
забути…
«Артефакт із минулого», стара
книжка, яку Михайло пам’ятав і любив із дитинства, якимось чином опинилася в номері
713 п’ятизіркового готелю на Мальті. Чому саме це паперове створіння видання
радянських часів позбавило ранкового готельного прибиральника спокою? Адже саме
цього він прагнув багато років: далека країна, нескладна робота в гарному місці,
життя з нуля. Нові люди, нові дії, нові спогади. Чи варті були всі зусилля
якоїсь книжки та її таємничої власниці?
Невеличкий роман про самотність,
спробу втечі від себе самого, про дружбу, любов, випробування та прості людські
радості. А ще тут безліч сонця, легенд, мальтійських страв та багатої, хоча часом
і дуже сумної історії маленької острівної країни в Середземному морі.
Головний герой розповідає
історію свого життя. Він шукає себе в цьому світі, як і багато століть різні
відчайдухи шукають легендарного Мальтійського сокола. Чи знайде? Або й далі
тікатиме від почуттів та спогадів? Фінал оповіді дає надію як самому герою, так
і читачу…
Немає коментарів:
Дописати коментар