понеділок, 8 лютого 2016 р.

Олександра Мізелінська, Даніель Мізелінський "КАРТИ"

Ця книга – квиток до захоплюючої навколосвітньої подорожі. Ви побачите могутні гейзери Ісландії, довгі каравани в пустелях Єгипту і величні міста Майя в Мексиці. В Англії зіграєте в крикет, в Індії займетесь йогою, а в Китаї спробуєте на смак столітні яйця. В Австралії вас вразить качкодзьоб, в Фінляндії – полярна ніч, а на Мадагаскарі – величезний баобаб. Книга відкриє перед вами найцікавіші закутки світу і ви будете в захваті від побаченого.

51 карта проведе вас 42 країнами та 6 континентами. На кожній з них знайдете безліч детальних зображень, які перенесуть вас в неймовірні місця цієї планети і заохотять побачити ще більше. Вдалої подорожі!



Ірен Роздобудько "Ліцей Слухняних Дружин"


На початку читання оповідь нагадувала мені "Степфордських дружин" Айри Лєвін. Здавалося б, в "ЛСД" також є ідеальні жінки, непримхливі, люблячі, не дуже розумні, проте гарні господині та мовчазні прикраси розкішних інтер`єрів осель їхніх чоловіків. Але згодом на сторінках роману з`являлися події та деталі, які свідчили про унікальність елітного закритого Ліцею. 

Є дещо, що робить з жінки покірну рабиню. Настільки покірну, що можна об неї витирати ноги навіть в прямому сенсі. Невже таке можливо зробити зі звичайною людиною, з особистістю? З людиною - так. З особистістю - ні. Саме на витравлення особистості й спрямоване "виховання" в Ліцеї Слухняних Дружин. 

На відміну від "Степфордських дружин" головна героїня "ЛСД" змогла подолати перешкоди, щедро розставлені для таких, як вона, чоловіками. Можливо, цей світ і досі належить чоловікам, але протиотрута існує. Важливо тільки розібратися, що саме є протиотрутою та навчитися нею правильно скористатися. 

Стосовно побудови роману, то тут мене приємно вразив стиль подання інформації, який я люблю: щоденникові записи. Мова в книзі йде паралельно від кількох осіб, що відіграють в оповіді суттєві ролі. Розв`язка також відображена в розповіді від першої особи, але йдеть про час, коли минуло близько 10 років з подій у кільмінації роману. 

Все начебто чудово та плавно. Але є у мене парочка запитань до автора. Для мене було не зовсім зрозуміло таке детальне відображення життя Ланца. Здалося, що я отримала забагато інформації і тепер не знаю, що з нею робити. Також цікаво, навіщо авторка ввела сцену з тюленіхою, до того ж таку сумну? Утім, авторський задум - не завжди те, що треба детально роз`яснювати читачеві. Іноді ми мусимо знайти відповіді самостійно.

Книжкові покупки: продовження "Шантарама" та нон-фікшн



Чудові придбання.

Книжкові покупки: Скарлетт Томас "Наваждение Люмаса"




Книга з цього списку бажань. Таке розкішне видання просто повинно стояти у мене на полиці, тим більше, що коштувало воно зовсім недорого. І це мене приємно здивувало.

Букіністична лавка, старовинні книжки, безліч таємниць, подорожі крізь часи, прокляття - все це та навіть більше є в цій книжці. Але я не читатиму її саме зараз. Вона повинна постояти, наживитися енергією, аж згодом я відкрию першу сторінку та порину до свого улюбленого світу.




пʼятниця, 5 лютого 2016 р.

Захоплення магією

Коли мені було 23 роки я зацікавилася магією. Тоді, наприкніці 1990-х років, я щойно познайомилася з інтернетом, мені хотілося спробувати все, що на той момент могла запропонувати всесвітня мережа через аналоговий доступ завдяки телефонній лінії. Чати, форуми - це було таке незвичне та нове, що хотілося охопити все й одразу. 

Якось непомітно для себе я натрапила в Інтернеті на сайти доморощених чарівниць, які практикували різноманітні види магії та чародійства. Поступово я дізнавалася, що таке Грімуар, як приготувати зілля, як сконцентруватися для того, щоб закляття подіяло ефективно, як правильно спрямувати намір, як самій скласти ритуал, як підібрати слова, щоб вони несли сильний запал. Я навіть практикувала всі ці речі. Звісно, я намагалася бути екологічною та не завдати навіть випадкової шкоди іншим людям. Але, як кажуть заборонений плід солодкий, тому, каюся, пару разів мої чародійства стосувалися безпосередньо конкретних осіб. Тоді я ще розуміла, наскільки сила думки потужна, і настільки ж потужним є ї покарання за втручання у чуже життя. Але це буде потім, через кілька років. Тоді ж я насолоджувалася "силою". 

Завдяки інтересу до магії я дізналася про Алістера Кроулі, про вуду, про Блаватську, про Колесо життя давніх кельтів, про язичницьки свята та тисячолітні традиції різних народів, про охоту на відьом та Святу Інквізицію. Багато, багато нових знань до мене прийшло за кілька років, не всі я вміла правильно використати, але жага до пізнання все це покривала з лихвою. І я продовжувала шукати "своє" знання, таке, що буде саме тим, для чого я прийшла у цей світ. Принаймні, тоді я так собі це бачила. 

Життя тривало, розвивався інтернет, відійшли у небуття чати, я більше не практикую магію, до того ж я тепер впевнена - магії не існує. Тобто не існує її в тому вигляді, в якому всі звикли її уявляти. А є лише наша голова, і вся "магія" - в ній. З тих давніх часів я отримала другу професію, психолога, тому знаю, про що говорю ;) А ще я навчилася керувати власною свідомістю так, що це було мені на користь. А про вплив на світ зрозуміла головне: впливай на себе і світ довкола зміниться теж. 

Отже, читаючи цю книжку, я немов поринула у ті далекі вже роки, сповнені чародійством, таємними знаннями та безліччю відкриттів. Я знов відчула себе чарівницею. І це було приємно. Але з художньої точки зору книжка не вразила мене. От якби я читала її 20 років тому...