пʼятниця, 31 січня 2020 р.

Ніна Фіалко «Літні забави»


Проблема сьогоднішніх батьків не у власних дітях, що належать до покоління Z, з їхньою мало не вродженою схильністю до техніки та тотальним захопленням комп’ютерами і смартфонами. А в тому, що батьки сучасних дітей переважно не розуміють, як їм з усім оцим надрозвинутим потужним світом дати раду та зацікавити дітлахів бодай хоч чимось іншим, не пов’язаним із ґаджетами.

Діти нашого світу високих технологій зовсім не є якимись комп’ютерними монстрами. А ще вони насправді бажають знати геть усе. Просто методи й засоби пізнання в них сильно відрізняються від тих, якими користувалися їхні батьки, коли буди маленькими. Діти завжди є дітьми. Це світ змінюється, не люди. Тож сьогодні батькам варто докласти більше зусиль, увімкнути всю свою фантазію та творчість, аби потім не казати, що дитина зовсім не читає книжок чи не хоче відірватися від планшета й побігати на свіжому повітрі.

Саме так і вчинили бабусі/дідусі та батьки хлопчиків і дівчаток, головних героїв двох повістей цієї книжки «Літні забави» та «Досліди в гелевому мурашнику». Перша історія буде цікава молодшим школярам, а друга стане в пригоді старшим дітям, середнього шкільного віку. Але обидві оповіді демонструють терпіння, гумор, винахідливість та безумовну любов дорослих, які сильно бажають, аби на літніх канікулах їхні діти відірвалися від комп’ютерів. І в кожному випадку експерименти були вдалими. І все завдяки розумній стратегії поведінці батьків. Змушувати, сварити, маніпулювати, погрожувати — це шлях у нікуди. А вміти зацікавити в нестандартний спосіб — для цього потрібні неабияка поміркованість, спокій та щире бажання бути прикладом для своєї дитини й допомогти їй навчитися проходити уроки життя. А воно ж неймовірно яскраве та приголомшливим розмаїттям усього: знань, явищ, різновидів живих істот, емоцій!

Герої цих дитячих повістей відомої української письменниці Ніни Фіалко протягом літніх канікул на лоні мальовничої української природи вчаться дружити, розуміти почуття інших людей, любити природу, досліджувати її багатство, заробляти свої перші гроші, втомлюватися, сумувати й шаленіти від щастя. І навіть суперсучасні ґаджети іноді їм можуть знадобитися. Але не для ігор і перегляду соцмереж, а для пошуку інформації. І це напрочуд круто — знайти її в інтернеті самотужки, а не питати в батьків. Та й вони теж далеко не все знають, ці дорослі. Чи не так? Тож почитайте разом зі своїми школяриками цю книжку, ви також дізнаєтеся багато цікавого ;-) 

вівторок, 14 січня 2020 р.

Пьотр Ібрагім Кальвас «Єгипет: харам, халяль»



Відвідування Єгипту залишає в туристів безліч приємних спогадів та вражень, закарбованих у пам’яті, на яскравих світлинах, поштівках чи магнітиках. Багато хто повертається до курортів Хургади чи Шарм-ель-Шейху знову і знову, аби вчергове подивитися на містичні піраміди, зануритися в прозорі води Червоного моря та відчути в собі дух «дитя пустелі».

Але не всі глибоко вивчають культуру і традиції цієї давньої унікальної країни, і не відстежують події сучасного Єгипту. Книжка польського журналіста та письменника Пьотра Ібрагіма Кальваса прочиняє завісу міфів, стереотипів і таємниць, якими оповита Арабська Республіка Єгипет, країна на Північному Сході Африки та Синайському півострові. Усе, про що йдеться в репортажі Кальваса, він спостерігав на власні очі протягом кількох років, коли жив в Александрії.

Що завело польського журналіста так далеко, аж на інший материк, та що спонукало прийняти іслам — відомо лише йому. Але вісім років життя в Єгипті наклали суттєвий відбиток на його життя, думки, душу. Це відчувається під час читання. Автор веде оповідь від свого імені, розмірковує про феномен Єгипту, про аспекти життя й релігії цієї країни через призму власних спостережень та на ґрунті розповідей і вражень місцевих жителів різних прошарків суспільства.

Буденність і свята, соціальна система, вікові традиції, що досі залишаються незмінними, ставлення людей до життя земного й посмертного, до бога, до немусульман, іноземців, до жінок і чоловіків — усе це й багато іншого міститься в невеликій за обсягом книжці. Але інформації більше, ніж можна собі уявити. Можливо, теми, які досліджує й аналізує автор, настільки емоційно глибокі, що здається, наче ти прожив ціле життя на 235 сторінках. Чуже життя, незвичне, місцями жахливе і трагічне, інколи курйозне, подекуди незрозуміле європейській людині, але яскраве та самобутнє.

Репортаж доволі зручно поєднаний у тематичні розділи, з яких ми дізнаємося про їжу, іслам, побут, політичний та економічний стан, про жіноче обрізання, забій корів та овець на Ід аль-Адха, про суворі закони релігії та держави. Будьте готові до відвертих подробиць, адже ви воліли правди, коли брали до рук книжку. І правда вам буде.


неділя, 5 січня 2020 р.

Ігор Гургула "Мартуся зі Львова"


Репресовані долі, репресовані країни, репресовані народи... Пошматовані та знищенні життя, але неможливо знищити пам'ять.

Непогана повчально-історична повість для підлітків. Трагічні теми в історії народу необхідно висвітлювати в літературі для дітей та юнацтва, звісно ж, у такий спосіб, аби було цікаво й зрозуміло саме цій віковій категорії. Повість "Мартуся зі Львова" я би додала до переліку важливих книжок для школярів з теми патріотичного виховання. Це також є дуже необхідним, особливо в нашому сьогоденні. Хоча, показувати дітям приклад любові до своєї історії, культури та країни потрібно в будь-які часи.

Але вважаю цю, без сумніву, корисну, цікаву й пізнавальну оповідь дещо недопрацьованою сюжетно. Протягом усієї книжки оповідь розвивається логічно, динамічно й лінійно (що важливо саме для дитячої літератури). Але фінал виявився обірваним. Хоча автор у розв'язці зацікавив певною сюжетною колізією, про яку дуже хотілося би дізнатися остаточно. На жаль, ця гілка оповіді виявилася, можливо, несуттєвою й читачеві не судилося дізнатися, чим усе скінчилося. А шкода, бо сюжет обіцяв фактично детективну лінію. Також мені конче хотілося дізнатися про долю мами головної героїні, адже так і неясно, що саме з нею сталося після арешту. Щодо старшої сестри Мартусі, завдяки якій дівчинці довелося здійснити доволі складну й небезпечну подорож із Сибіру до рідного Львова, теж я чекала розповіді про те, як склалося життя в неї.

Але попри всі недоліки вважаю, що таких книжок має ставати дедалі більше в Україні. І це пречудово, що автори беруться за такі важливі теми для дітей та підлітків.

середа, 1 січня 2020 р.

Читопис 2019 року: статистика, плани на 2020


Заплановано до прочитання: 150 книжок

Прочитано: 150 книжок

З них:

Художня література: 106
Нон-фікшн: 44

Паперові книжки: 101
Електронні книжки: 49

Для дітей: 7
Для підлітків: 4
Для дорослих: 139

Найактивніший читацький місяць: червень (21 книжка)
Найпасивніший читацький місяць: травень (3 книжки)

Географія читання:

Україна - 51
Велика Британія - 27
США - 23
Німеччина - 7
Франція - 6
Швеція - 3
Норвегія - 3
Канада - 3
Туреччина - 3
Польща - 3
Таджикистан - 3
Італія - 3
Австралія - 2
Хорватія - 2
Нідерланди - 1
Алжир - 1
Японія - 1
Індія - 1
Мексика - 1
Перу - 1
Іспанія - 1
Куба - 1
Болгарія - 1
Швейцарія - 1
рф - 1

Куплено книжок: 135

На 2020 рік не буде жодних планів. Повна свобода вибору, випадку, настрою тощо.