Протягом усієї книжки я періодично підраховувала, скільки ж мов знає автор, ірландський поліглот Бенні Льюїс. Наприкінці читання остаточно збилася з підрахунку Знає багато, постійно вивчає та відкриває для себе нові мови, а про "секрети" опанування таємницями незнайомої граматики/фонетики/лексики доволі цікаво розповідає в своїй книжці.
Власне, секретів жодних немає, а є ефективні методи, що пройшли перевірку часом. Але перед тим, як розпочинати все те опановувати, необхідно зробити ось що: позбутися стереотипів. Так, саме вони гальмують усі добрі наміри та плани з вивчення мов. Поки ми вважаємо, що в нас "немає здатності", "не вистачить часу", "з моїх помилок усі глузуватимуть" та верземо іншу подібну маячню, жодна мова таки не засвоїться. Отже, до біса упередження, просто починаймо. Методи, що наводить Льюїс, багатьом відомі, проте працюють у всіх по-своєму. Варто лише обрати власний шлях та техніки для їх застосування.
Особливою цікавинкою книжки є розділ, в якому автор наводить порівняльні фонетичні та лексичні особливості різних мов. Стає зрозумілим, що навіть у зовсім різних мовах (скажімо, в японській, арабській, французькій) можна віднайти багато спільного, що значно полегшує вивчення.