Земля буків стара й мудра, гостинна та справедлива, витривала і
страждальна. І безліч людей жили на ній чи то віднайшовши власний рай, чи то
потрапивши в пекло ще на цьому світі. Здається, у цьому краї немає напівтонів і
компромісів — усе, що посилав Буковині Бог, було приголомшливо сліпучим:
творення роду, кохання, праця, природа, війни, свята, веселощі, страждання. Та
й самі люди поєднані якимись невидимими нитками, настільки тримає їх ця потужна
земля — прийнявши колись уже не відпустить довіку. І крізь покоління, крізь
буремні події двох із половиною століть вона знову пов’яже кількох загублених у
часі та просторі людей. Бо так судилося. Чи був то такий божий задум?
Марія Матіос долями своїх героїв проведе нас славним Буковинським краєм,
Австрією, Німеччиною та Швейцарією минулих століть. І зупинимося ми в сучасній
Україні, у знов складні для неї воєнні часи. Авторка розкаже, як починалися
потужні буковинські династії, як квітли та занепадали на тлі кардинальних
культурних, соціальних та політичних подій. І як невловимо все наше життя
простують за нами янголи. Задля чого?
Нелінійна структура роману спершу може викликати острах і несприйняття.
Оповідь кидає читача від століття до століття, від героя до героя, від події до
події, від країни до країни. Наче без системи та сенсу. Проте саме завдяки
цьому ефекту розірваності вимальовується цілісне полотно життя людей, а через
них і строката історія Буковини.
Нетривіальності роману додає засіб діалогу Бога з Ангелами (Білим і
Чорним). Їхні розмови відбуваються паралельно земному життю, десь поза
простором і часом. Саме там і твориться те, що має відбутися на землі з тими
людьми, на яких зажадав звернути увагу Бог. І з тією землею, чимось так сильно
вабливою для нього ж.
Проводити паралелі в долях чотирьох родин, головних персонажів роману,
читачеві допоможуть небожителі, але не чекайте від них пояснення сенсів усього,
що відбувається на сторінках епосу. Ви маєте багато чого зрозуміти самотужки,
інакше роман був би побудований зовсім по-іншому, а життя героїв чітко
розписане від народження до смерті. Але здебільшого в книзі відсутні висновки
та логічні завершення описів певних подій чи то пак життєвих шляхів. Ви ж не
забули, що веде нас сторінками сам Бог? Чи можна сказати, що авторка
насмілилася мовити від його імені? Авжеж. Але створити настільки розлогий і
потужний епос могла лише людина, яка давно домовилася з Богом щодо власного
життя. А ще неперевершено мальовничо зобразити Буковину, культуру народу, його
побут та передати сотні емоцій могла тільки людина, яка несказанно і глибоко
закохана в цю землю. У край, де народилася і всотала з материнським молоком
унікальність свого народу. І розділила разом із ним усе, що послав Бог.
Читайте цю книжку лише тоді, коли відчуєте наснагу. Бо без тяжіння й
готовності до занурення в раніше невідоме вам «Букову землю» не осягнути.
