Андре Моруа «Вересневі троянди»

Коли настигає спрага до довгих звивистих речень, до витончених метафор та глибинних життєвих розмірковувань, варто читати світову класичну літературу. Серед багатьох найпотужніших майстрів слова Андре Моруа посідає особливу нішу зі своїми творами, сповненими тонкого психологізму. Сьогодні багато фахівців із «лікування душ» довго навчаються, але далеко не кожному з них щастить опанувати надскладну систему людської психіки. Моруа наче був народжений саме для того, щоби зазирати до найпотаємніших куточків душі та разом із героями своїх творів розплутувати складні механізми їхніх емоцій та переживань.

«Вересневі троянди» - один із останніх романів класика, який немов став для автора квінтесенцією життя та творчості. Як троянда на початку осені. Свіжими та найгарнішими ці прекрасні квіти бувають лише навесні, у період свого цвітіння. Проте наприкінці свого життя, восени, вони вже сповнені всіма поживними соками та сонячним світлом, і готуються до в’янення в усій своїй благородній розкоші.

Такими «вересневими трояндами» для головного героя роману, відомого письменника Ґійома Фонтена, стала остання бурхлива пристрасть. Вона увірвалася в його майже шістдесятирічне життя спочатку в особі юної художниці, а потім такої ж юної та ще більш пристрасної актриси Долорес  Ґарсія. Двадцять років подружнього життя з  Поліною Фонтен, жінкою його кола, опинилися наче під хвилею любовного цунамі. І шлюб двох творчих аристократів має пройти перевірку на міцність…

Події в романі розгораються на фоні паризьких літературних салонів, театрів, а також у далеких країнах Латинської Америки з величними горами та мінливим кліматом, гарними жінками та бурхливими почуттями. Подорожі Ґійома супроводжуються яскраво змальованими автором музеями, кав’ярнями, мелодійною іспанською мовою, пронизливо чарівною місцевою музикою. Та любов’ю. Тією своєрідною любов’ю, якої, як дива, чекав у своєму житті Фонтен. Осінь життя зажадала нових кольорів, нових вражень. Життя знову захотіло повернути собі весну… Але після бурхливих місяців, сповнених емоційних злетів та падінь, Ґійом врешті зрозуміє, що найпрекрасніша пора життя – саме та, яку проживаєш зараз.

В усі душевні метушіння головного героя гармонійно вписані жіночі образи. Кожен з них різний як зовні, так і внутрішньо. Активна, різка, жорстока, талановита художниця Ванда. Яскрава, імпульсивна, гарна та емоційна актриса Долорес. І витончена, розумна, стримана, владна Поліна. Героїні постають в романі настільки реально, що час від часу наче стаєш на чиїсь бік, розуміючи їхні історії та поневіряння, прагнення кохання та служіння своєму обранцю, життєві радощі та приховані страждання. І кожна отримала те, що бажала, завдяки живому розуму і певній мудрості. Кожна зіграла свою роль стала тією особливою квіткою-трояндою в осінньому букеті життя Ґійома.