Ієн Мак'юен «Спокута»

«Прости нам гріхи наші…» - саме це ти повторювала жахливими ночами та мерзенними днями? Що було в душі твоїй? Усе минеться, ти подорослішала, і тепер волієш виправити помилку, чи не так, Брайоні? 

Обдарована талановита дівчинка, трохи відлюдькувата, як і всі творчі підлітки з вищих класів суспільства... У день свого морального занепаду ти знищила те, що довго вибудовували інші – свої життя. Так, ти вельми талановита дівчинка. Не кожна тринадцятирічна доморощена літераторка здатна розтрощити вщент долі кількох людей одночасно. Довгих п’ять років усі вони збиратимуть по крихтах своє спаплюжене майбутнє. Та і твоє також, адже за якимось пекельним провидінням війна змусила й тебе розвернути власну долю в іншому напрямку. Не цього ти прагнула, еге ж? Борчиня за справедливість, ти ані на мить не замислилася про те, що варто переконатися у своїх свідченнях. Твій ореол усесвітньої правильності та вселюдської чесноти розбили «мессершмітти», а право на виправдання невинної людини – колись розтоптали твої слова. 

Ти мені огидна, Брайоні. І твої жалюгідні спроби відновити рівновагу викликають лише обурення та роздратування. Тобі не пробачила ані твоя рідна сестра, ані її коханий. Ти сама собі не пробачила. Лише намагалася довести, що помилялася. Але невчас даєш хліба густо, коли зубів пусто. В тебе нічого не вийшло… 

Читати саме цей роман Мак’юена складно не тільки через глибину трагедії. Уся оповідь наче підлаштована для того, щоби викликати в читача обурення та роздратування. Численні задовгі описи всього – від погоди до емоційного стану героїв – це занадто для читача, який бажає віднайти в романі нитку суті та вчепитися за неї. Хоча, якщо із суттю все ще зрозуміло, то мораль історії мені не видалася чіткою та ясною. У фіналі було відчуття, що спокута не відбулася. Спливло понад 60 років, а Брайоні так і не вдалося нічого вирішити. Так, закони Британії того часу не давали можливості виправдати людину тільки завдяки зміненим свідченням головного свідка обвинувачення. Тоді про яку спокуту йдеться? Брайоні прожила довге й активне життя. Справжній злочинець у романі лише названий, але провина його не могла бути доведеною за певних обставин. Спокута має місце тоді, коли безневинна людина отримує виправдання, хоч і пізно, а той, хто здійснив наклеп – відбуде своє моральне покарання. А цього в романі я не побачила. Намагання написати роман та показати, як усе насправді сталося – спроба в Брайоні невдала. Бо я їй не повірила.

Amazon. Шлях до успіху: чим цікава книга Бреда Стоуна «Продається все»

До чого може призвести пристрасть однієї людини та що від цього отримає людство

Бекґраунд: Бред Стоун – відомий американський журналіст та автор кількох бестселерів, що розповідають про шлях до успіху таких компаній, як Uber, Airbnb, освітлювач подій Кремнієвої долини. У своїй книжці про Amazon та його засновника Джефа Безоса автор хотів розповісти людям історію становлення та зростання одного з найдивовижніших бізнес-проектів після успіху Wallmart. Але розповідь про компанію неможлива без життєпису її творця. Це історія також про те, як один талановитий хлопчик мав яскраву мету, і як, подорослішавши, він поставив усе на її здійснення. І виграв.

І хоча під час написання Стоун спілкувався з багатьма працівниками Amazon, із членами родини Безоса, але не з ним самим, ми маємо перед очима докладну біографію як самого генія інтернет-торгівлі, так і його успішного витвору.

Сюжет: Будь-яка компанія – це пряме відображення її власника. Система менеджменту, традиції, правила будуються на підставі вподобань, рис характеру та загалом особистості людини, яка створила цей бізнес. Після прочитання книжки складається чіткий асоціативний ряд: Amazon – Джеф Безос – нестандартний підхід – революційність – виснажлива праця – зухвалість – сміливість – ризик – перемога. 

Те, що далекого 1994 року починалося як книжкова крамниця в гаражі, сьогодні є одним з найбільших та успішніших у світі інтернет-майданчиків продажу всього. Ера Amazon настала не одразу, її шлях був довгим і тернистим, кілька разів компанія опинялася на межі банкрутства. Змінювалися люди, збільшувалися приміщення, створювалися нові системи, втілювалися шалені ідеї. Але свого часу Безос вирішив взяти все можливе від всесвітньої мережі Інтернет, що тільки почала розвиватися. Сьогодні Amazon із маленької інтернет-крамниці виросла у потужний диверсифікований бізнес, чиї принципи роботи та товари здійснюють вплив не тільки на потреби людей, але й на національну економіку.

Книжка являє собою детальну біографію компанії та її засновника на тлі фінансової, технологічної й соціальної ситуації США. Amazon зародилася, зростала та розвивалася разом із усіма американцями кінця ХХ – початку ХХІ століть. Але Безос зумів вчасно вхопити віяння часу та вже третє десятиліття поспіль вдало формує попит на всі товари та послуги, які продає Amazon. 

Гортаючи сторінки, ми ніби подорожуємо в часі. Знайомимося із маленьким хлопчиком, який лише почав формулювати те, чого прагне досягти. Дізнаємося про досвід юного Джефа на Волл-стріт, про перші спроби продажів книжок, про наймання пакувальників, розробників, програмістів. Згодом потрапляємо у світ величезних фінансів з його акціями, позиками, грошовими прірвами та першими заробленими мільйонами. 

Уся історія Amazon просякнута духом перемоги, бажанням зробити неможливе та продавати все, що тільки можна продати. Навіть коли компанія стояла на межі прірви через величезні збитки, Безос власною персоною переконував буквально кожного працівника компанії, що Amazon неодмінно вдало переживе кризу та вирине на новій потужній хвилі успіху. Він жодного разу у цьому не помилився. 

То в чому ж феномен цієї надзвичайної людини та її не менш нестандартної компанії? В офісі Amazon кожен відвідувач може побачити п’ять ключових цінностей компанії: 
- одержимість клієнтами; 
- ощадливість; 
- спрямованість на дію; 
- висока планка умінь; 
- інноваційність. 

Але це не є усталеною нормою. Однією з характерних рис Джефа Безоса є пристрасть до постійного підвищення планки геть усього. Працювати в такому темпі вкрай важко, отже ті, хто не витримував – просто йшли з компанії. Не вписувалися в роботу ті, хто прагнув підтримувати баланс між роботою та особистим життям. Але для Безоса у цьому питанні немає напівтонів – тільки робота. Хоча сам він має дружину та дітей, проте справа його життя завжди була найголовнішим пріоритетом. 

У книзі автор чесно показує також і темний бік успіху Amazon: приховування податків, злиття, до яких Безос примушував інші компанії, вимоги від працівників повної відданості роботі навіть ціною шкоди здоров’ю, нелогічні управлінські рішення, різка критика та агресивне ставлення до конкурентів. 

Можливо, тільки пристрасна та допитлива людина здатна змінити світ. Безос багато років захоплюється космосом, і колись він створив компанію Blue Origin. Кажуть, що вона є конкурентом Ілону Маску та його SpaceX. Джеф Безос із самого початку ставився до Amazon як до довготривалого проекту, і жодного разу не засумнівався в правильності обраного шляху. «Тільки той досягає мети, хто іде», каже Безос. А які саме засоби використовувати на обраній стежині, нехай кожен вирішує для себе сам. 

Вам сподобається, якщо: попри всі можливі й неможливі перешкоди, ви сміливо рухаєтеся до своєї мети, і нізащо не готові їй зрадити. 

Вам не сподобається, якщо: ви маєте амбіції, але не бажаєте бути «білою вороною». 

Головна причина прочитати: справжня мотивація і чітке бачення мети здатне зробити неможливе.

Оригінал статті Світлина: Видавництво "Наш Формат"

Дмитро Єрмак "Трамвай на вулицях Києва"

Цю прекрасну книжку я дарувала чоловікові на Новий рік. Він дуже любить трамваї загалом і київські зокрема 🚊Власне, як і я ;-)

Це ілюстроване видання розповідає про київську систему трамвайного сполучення з часів її виникнення і до сьогодення. Документальні текстові матеріали доповнені дивовижними світлинами Києва 19 століття, що дбайливо збиралися та відбиралися автором для ілюстрації історії міського трамвая.

Написана книжка доволі легко. Навіть якщо ви не дуже любите вдаватися в технічні деталі будови механізмів, вам все одно буде цікаво та захочеться простежити розвиток трамвайної справи на тлі найрізноманітніших подій, що відбувалися в Києві протягом багатьох років та ще й на зламі століть.

Розповість книжка і про стан сучасних трамвайних систем не тільки в Києві, а й в багатьох великих містах світу.

Сьогодні в Києві давно вже немає багатьох маршрутів, якими пересувалися люди в давнину та ще й навіть кілька років тому. Змінюється місто, змінюються шляхи... Але столичний трамвай живе. Щороку виходять на маршрути нові вагони, кияни все також сідають та виходять на своїх зупинках, поспішають у справах, купують у кондуктора талони, сперечаються із попутниками, сміються, сваряться :-) І ніщо не змінить рух часу. І часто так хочеться замість метро проїхатися трамваєм улюбленими київськими вулицями і вкотре послухати дзеленчання трамвайного дзвіночка ;-)

Після того, як я прочитала книжку, попросила чоловіка купити мені іграшкового трамвайчика. І наче чарівник він дістав із шафи набір від Ugears. Ми збирали його кілька годин поспіль 😝 І він просто розкішний! І головне - пересувається рейками завдяки зубчастим колесам.

Читопис січня 2018

📚Прочитано - 16 книжок

З них:

14 - художня літ-ра
2 - нон-фікшн

🧚‍♀дитячі - 4

🇺🇦українські автори - 5

🎩класика - 1

🗺Географія читання (країна автора):

🇬🇧Велика Британія - 4
🇺🇸США - 6
🇺🇦Україна - 5
🇦🇺Австралія - 1

Котячо-мишачі історії Галини Вдовиченко 🐈🐁

Серед безлічі дитячих книжок хочеться віднайти щось таке, що «зачепить» навіть дорослого. Всіляке фентезі, казки, пригоди — це, безперечно, цікаво, пізнавально, захопливо, яскраво та смішно. Проте я завжди вважала, що саме тема котів є стовідсотково безпрограшним варіантом. А віднедавна до котів додалися ще й миші. Принаймні, у моєму персональному рейтингу найцікавіших тем для створення художньої розповіді для дітей та дорослих. 

Знайомство з кумедними вусатими створіннями раджу починати з книжки «36 і 6 котів». Самі коти кажуть, що їх загалом 42, але це таке негарне число, наче дуже висока та небезпечна температура тіла. Це сумно. А ось 36 і 6 — абсолютно нормальна температура для того, щоби почуватися здоровим та веселим. Сміх, як відомо, додає здоров’я та довголіття. А така кількість різнісіньких вуличних котів просто переверне ваше життя з ніг на голову! Багато реготу під час читання забезпечено. Перевірила на собі. Отже, 36 дорослих котів та 6 кошенят одним дощовим вечором попросяться до вашої квартири переночувати. Та залишаться надовго. Вони веселі, музикальні, танцьовиті, різнокольорові та дуже-дуже чемні. Коли в них є на це настрій. І з ними подружитися дуже легко, адже кожен має свій характер та кумедне ім’я. А ще вони неодмінно принесуть вам успіх у бізнесі та прибуток! Ну просто чарівні коти. 

У повісті «36 і 6 котів-детективів» пухнасте «стадо» переключиться з танців на живопис та розслідування злочину. Якась падлюка насмілилася поцупити котячі картини, виконані в техніці дряпопису. Але коти вже нашорошили вуха та беруться до справ. 

«Мишкові миші», тобто миші, що дружать із хлопчиком Мишком, теж веселі музики-бешкетники. І не менш розумні й дотепні, як їхні пазурясті природні антагоністи. Усі мишки мають різний характер, віддають перевагу різному стилю в одязі, але разом створюють рок-гурт. Уявляєте? 

Навдивовижу прекрасні книжки. Не знаю, чи є діти, яким би не сподобалися коти та миші Галини Вдовиченко. Але якщо таких знаєте, то не кажіть мені. Не повірю 😋

Максим Бутченко «После огня»

Максим Бутченко в своєму новому творі запропонував зазирнути в минуле, в часи Карибської кризи 1962 року. Але в минуле уявне. Якщо би конфлікт між СРСР та США закінчився по-іншому? Що сталося б, якби голови двох наддержав не змогли домовитися й розпочалася б ядерна війна? Так, історія не знає умовностей. Процеси або відбуваються, або ні. Ми можемо лише констатувати факт, а згодом аналізувати наслідки. Проте жанр альтернативної історії, в якому й написаний роман, дозволяє подивитися на можливі наслідки іншого ходу історії саме завдяки запитанню «якщо б». Мій знайомий історик якось сказав: ми маємо давати моральну оцінку історичним подіям, аби засвоїти уроки та в подальшому обрати правильний шлях. І в кожного своя відповідальність. У фахівців – наукові вишукування, в пересічних громадян – вивчення історії, зіставлення фактів та розмірковування. А в письменників – спонукання до всього зазначеного через художні твори.

Отже, Кеннеді та Хрущов не домовилися. Ядерні вибухи винищили Європу та США. Півсвіту стерто з поверхні Землі. Є тільки радіація, отруйний безмежний океан, чорний дощ, гори трупів та якась кількість нещасних живих істот, які колись були людьми. Вони вмирають у жахливих фізичних стражданнях. У всього живого не залишилося жодних шансів. Але родини обох президентів та їхнє найближче оточення заздалегідь сховалися в бункерах…

Оповідь починається з моменту падіння літака, на якому намагалися втекти на радянську військову базу, розташовану на віддаленому острові, Нікіта Хрущов, його дружина Ніна та персональний охоронець генсека Микола. Дивом усім трьом вдалося вижити. Але вижив ще й Джон Кеннеді. Його літак теж розбився, а родина, вочевидь, загинула. Віднині острів, фактично єдине місце на планеті, куди ще не долетів ядерний попіл, стане й прихистком, і в’язницею для тих, хто взяв на себе обов’язки бога та вирішив, що має право вершити долю світу.

Ми поглянемо на останню війну їхніми очима. Намагатимемося зрозуміти, чому вони створили всесвітній хаос. Спробуємо проаналізувати їхні думки та прислухаємося до каяття, коли вони благатимуть швидкої смерті. Вони подбали про все: про власну безпеку, про запасні плани дій… Але не замислилися про найголовніше – після апокаліпсису не буде, над ким володарювати, а пекло опиниться набагато ближче, ніж здавалося.

На острові ще є люди. Вони відчувають колапс життя, але вони ще живі. Тільки вони більше не мають нічого, завдяки чому колись називалися Людьми. Немає більше країн, законів, влади, моралі, їжі. Немає нічого. Здається, наче все темне, що приховане в людині, вийшло на поверхню. Задля виживання люди вбивають одне одного.

«Наверное, люди умрут не от ядерного взрыва, а от голода. Самое страшное, что голодный человек превращается в зверя… Если только еда – это единственное, что отделяет нас от животного, то горе нам».

Із жахом дивлячись на все це, Джон починає усвідомлювати, що наробила амбітність та гординя володарів світу, до чого призвело бажання бути крутішим за усіх:

«Люди будут чаще сходить с ума. Мне говорили, что из-за ядерной войны люди совсем потеряют человеческое обличье, потому что от их прежней жизни не останется ничего…»

Поступово, після поневірянь, катувань, фізичних та моральних страждань, колишній президент доходить висновку, що він став причиною неймовірних жахіть. І що він заслужив усе, що з ним сталося. Це він із Нікітою зруйнували країни, знищили людей, розтоптали життя тих, хто ще животіли. То ж чи можна звинувачувати своїх катів? Він сам їх зробив такими.

Паралельно в романі читач спостерігає й за перетворенням Нікіти. Але, на відміну від Кеннеді, він до останнього опирається жахливій дійсності. Вірний служака ідеям комунізму та партії, Хрущов навіть знесилений все ще плекає надію помститися американцям, поквитатися з усіма «ворогами». Він повинен вибратися звідси! З ним не може всього цього статися! Він має вижити, адже є головою найбільшої держави на Землі!

«Даже в своем страхе он больше всего боялся умереть побеждённым».

За кожну свою дію, за кожне слово одного разу людині доведеться відповідати. І не важливо, хто саме буде приймати останній іспит – бог, диявол, усесвіт, вічність чи наступні покоління. Запитають з усіх. Просто висота персональної Голгофи в кожного буде своєю.

Це роман не про політику. Політичний тут тільки контекст. Автор показав, що може статися, якщо вчасно не зупинитися. Важливо домовлятися до останнього, використати всі можливі шанси. Але спробувати зберегти життя, адже воно є найбільшою цінністю. Сьогодні в світі багато говорять про чергову світову війну. Дещо з цього має реальне підґрунтя, інше є нагнітанням ситуації. Дуже легко розкидатися словами «прєвратіть в радіоактівний пєпєл», «можем павтаріть». Тільки от виправити потім усе буде неможливо. У світі повно надсучасних машин, роботів, ядерних бомб. Людський геній, здається досяг вершини. Але й злощасну кнопку в разі чого теж натисне саме людина…

Ірен Роздобудько «Ранковий прибиральник»

У пошуках своєї долі люди часто вирушають у далекі краї. Там можна забути минуле, переписати своє життя на чистовик та оновленими підготуватися до зустрічі з майбутнім. На батьківщині можна залишити все: рідних, друзів, колись улюблені речі. Але свої спогади ми завжди возимо з собою по світу. І нехай вони причаїлися у самісіньких глибинах пам’яті, але колись настане мить, наново пережити все, що ми так сильно роками намагалися забути…

«Артефакт із минулого», стара книжка, яку Михайло пам’ятав і любив із дитинства, якимось чином опинилася в номері 713 п’ятизіркового готелю на Мальті. Чому саме це паперове створіння видання радянських часів позбавило ранкового готельного прибиральника спокою? Адже саме цього він прагнув багато років: далека країна, нескладна робота в гарному місці, життя з нуля. Нові люди, нові дії, нові спогади. Чи варті були всі зусилля якоїсь книжки та її таємничої власниці?

Невеличкий роман про самотність, спробу втечі від себе самого, про дружбу, любов, випробування та прості людські радості. А ще тут безліч сонця, легенд, мальтійських страв та багатої, хоча часом і дуже сумної історії маленької острівної країни в Середземному морі.

Головний герой розповідає історію свого життя. Він шукає себе в цьому світі, як і багато століть різні відчайдухи шукають легендарного Мальтійського сокола. Чи знайде? Або й далі тікатиме від почуттів та спогадів? Фінал оповіді дає надію як самому герою, так і читачу…