Непогане поєднання української класики і детектива, та ще й добряче
приправлене містикою. Цікаво спостерігати за перебігом подій, які в романі
розвиваються спочатку не дуже стрімко, а згодом тільки й устигай, що стежити за
розплутуванням авторського задуму. Інтриги додають періодичні згадки-спалахи
головного героя, і вже хочеться дочитати до кінця та зрозуміти всі ці ментальні
ігри.
Якщо ви шукали гідний сучасний український містичний трилер — щиро раджу
«Білий попіл». А особливо, якщо ви шануєте Гоголя з його химерними уявленнями
та геніальним «Вієм».
Щоправда, під час читання особисто мені було очевидним, що твір писав
сучасник, а не людина 19 століття. Лексика, стиль оповіді, безперечно,
прекрасні й самобутні. Проте, гадаю, у ті часи висловлювалися дещо по-іншому. І
попри все — це яскравий роман, сповнений загадок, історичних посилань та
літературних алюзій, який варто читати не тільки прихильникам жанру, а й усім,
хто прагне якісної нової літератури.
Немає коментарів:
Дописати коментар