Віоліна Ситнік «Особистий простір»

Перевагою малої літературної форми є можливість отримувати емоції поступово, а не поринати у вир сюжетних колізій, звідки потім важко випростовуватися. Можна прочитати два чи три оповідання, відкласти на певний час книжку, щоби спокійно вляглося щойно пережите разом із героями. А потім знову продовжити подорож людськими долями та життєвими стежинами.

Збірка оповідань молодої, проте вже доволі іменитої української письменниці Віоліни Ситнік, стане у пригоді будь-коли. Чи то холодним вечором, коли за вікном завиває хуртовиця, чи спекотного літнього ранку за горнятком кави – завжди є час на історії, продиктовані самим життям.

Історії огорнуть нас своєю справжністю, щирістю та всіма відчуттями, на які тільки здатна людина. Під час читання ми відчуватимемо тугу та біль разом із маленькою героїнею оповідання «Станція чекання або Непотрібна». Обуримося зухвалою поведінкою персонажів замальовок «Альфонс» та «Кругообіг чоловіків у природі». Розділимо печаль разом із трьома звичайними жінками з оповідання «Коли друзі пізнаються в біді», і разом із ними ж молитимемося за мир у нашій вітчизні. А ще ми обов’язково повіримо в те, що все в житті буде якнайкраще, та порадіємо за героїв оповіді «Мачо і фам-фаталь». Історії «Особистий простір» та «Таємниця червоної парасольки» змусять і плакати, і замислитися про сенс життя. А також про те, що геть усе, що маємо, може в одну мить зникнути в небуття – слава, краса, гроші, дах над головою, друзі…

Життя має безліч граней, якими повертається до нас у певний час. Нікого не минає його персональна доля, і ми маємо засвоїти свої уроки сповна. Можливо, те, що зараз здається трагедією, завтра обернеться на користь. А безмежне щастя за мить виявиться величезною ілюзією. Але ми йдемо своєю дорогою відміряні нам роки, сміємося, плачемо, страждаємо, кохаємо. Просто живемо. І ділимося історіями свого життя з іншими людьми задля того, щоби вони краще могли розуміти свої…

Оповідання збірки мають особливість - часто кінець історії є неоднозначним. Хоча так хочеться точно знати: все у героя/героїні складеться добре. Проте авторка залишає нам можливість перебувати у власному просторі формулювання подальших подій. Важливо, коли читач має свободу вибору фіналу - на підставі свого особистого життя, мрій та світогляду. У такий спосіб герої оповідань наче оживають, стають більш реальними, а ми, читачі - справжніми творцями.