Завдання
№ 9
– про жінку, яка надихає
Їй рукоплескав майже весь
світ, її потужним та, водночас ніжнім, емоційним та характерним голосом
заслуховувалися видатні люди свого часу в Україні, Польщі, Італії, США, Канаді,
Росії, Франції, Австрії, Аргентині, Єгипті, Португалії. Вона особисто знала І.
Франка, В. Стефаника, М. Павлика, Р. Штрауса, Дж. Пучіні, О. Мишугу та багатьох
інших славетних письменників, музикантів, діячів науки та культури.
Соломія Крушельницька увійшла
в історію не тільки як найвідоміша українська оперна співачка, а і як жінка, що
надихає своїм прикладом попри будь-які перешкоди йти до своєї мрії.
Талант до співу маленька
Солоха проявила в ранньому дитинстві. І вже тоді рішуче повідомила дорослим, що
має намір бути співачкою. Вона пронесла любов до пісні крізь роки, крізь зміни
державних кордонів та занепади імперій, крізь революції та війни, завдяки
впертості, неймовірній працездатності та віри в себе. Не дуже багато історія
має подібних прикладів. А прикладів жіночих діянь і поготів. Адже на зламі
століть для жінок не було, м’яко кажучи, багато сфер для самореалізації. Доля
поважної пані-ґаздині чекала й на Соломію, проте вона порушила правила
суспільства та пішла своїм шляхом. Скрутно довелося, проте заслужена нагорода
знайшла свою власницю.
Життєвий та творчий шлях
співачки у книзі поданий у художній оповіді. Починається розповідь 23 вересня
1973 року, коли в с. Білявинці Бучацького повіту Австро-Угорщини (нині тернопільська
обл., Україна) в родині священнослужителя Амвросія Крушельницького народилася четверта
дитина – дівчинка Солошка. А закінчується книга – 16 листопада 1959 року, днем,
коли «погас біль» видатної оперної співачки та педагога Соломії Крушельницької.
Багато було суму в її житті:
виснажлива праця, палке бажання бути кращою, довести тим, хто в неї вірить, що
вона варта цієї довіри. Важка смерть улюбленого брата, хвороба сестри Нусі, націоналізація
радянською владою будинку Соломії у Львові, початок Другої світової та німецька окупації
України, післявоєнні «чистки», неможливість через заборону радянської влади
відвідати Італію, де прожила щасливі роки із чоловіком, аж до його смерті… Але
поряд із негодами були радощі співу, викладання у Львівській консерваторії,
спілкування із рідними, друзями, студентами. Розкішне та гідне у всіх смислах
життя прожила ця яскрава людина, і спочила на Личаківському цвинтарі у Львові,
на своїй рідній українській землі, яку щиро любила все життя, і куди завжди
поверталася.
Книга цікава також своєю
музичною складовою. Тим, хто розуміється на музиці, або хто цікавиться оперним
мистецтвом, роман постає наче своєрідна мині-енциклопедія світового музичного
мистецтва. А воно, як і будь-яке
мистецтво, вічне. Як і творчий доробок Соломії Крушельницької.
Немає коментарів:
Дописати коментар