Книжковий виклик - весна 2017: Сергій Лойко "Аеропорт"

Завдання № 5 – переказ відомого сюжету

«Обмін нерівноцінний, навіть якщо один до десяти, - подумав Олексій… - Росія позбувається свого людського лайна, шлаку, сміття. 

А Україна втрачає свою еліту. Своїх найкращих хлопців».

Для цього завдання я без вагань обрала «Аеропорт» Сергія Лойко. Цей твір, за словами автора, є художнім вимислом. Але він заснований на реальних подіях. Так, роману притаманні ознаки художнього твору: образність, емоційність, певна естетика мовлення тощо. Проте це лише покладене на художнє живописання відтворення дійсності. Тієї дійсності, яка тривала багато днів під час облоги донецького аеропорту. Це художній авторський переказ відомого сюжету, з усіма абсолютними реальними героями та антигероями. У більшості з них змінені імена, змінені також назви певних об’єктів, але кожен, хто читає твір, одразу розуміє, про що йдеться.

Ми бачимо події на тлі війни, розпочатої Азійсько-Європейської держави (АЄД) проти України.

Ми розуміємо, що таке Красно-Кам’янська Народна Республіка (ККНР).

Ми читаємо про ватажків банди «Зімбабве» з кличками «Вахо» та «Ламборгіні».

Ми дізнаємося про підступного відомого актора на прізвище Запорєбріков.

І ще багато таких метафор дає автор. І за кожним образом стоїть реальна людина, реальне місто чи об’єкт.

Розповідь в романі відбувається нелінійно. Описи днів облоги аеропорту, в які там знаходився автор в якості воєнного фотокореспондента, переплітаються зі спогадами фотографа Олексія про своє життя, про родину, інші війни, про дні під час Революції на Майдані в Києві. Таке сплетіння часів, країн, людей, долей, радощів та суму робить твір насиченим. І саме цей прийом сповнює всю оповідь смислом. Мені здається, загальним смислом для всіх, кому не байдуже…

Я вірю в те, що колись цей твір неодмінно стане програмним для вивчення в школі в рамках новітньої історії України та сучасної літератури. А ще хотілося б, щоб цю книгу читали діти і дорослі по обидва боки.

І трохи про переклад: впадають в очі численні помилки. В основному це некоректне використання українських слів та фраз. Наприклад, вживаються дієприкметники активного стану, слова у неправильному значенні. Загалом на це можна не зважати під час читання, але мені, філологу, таке сильно помітно.