Раян Голідей «Его – це ворог»

Покинути коледж у 19 років задля того, щоби підкорити світ – для такого вчинку потрібно мати неабияку сміливість. Навіть попри те, що всі сподівання на «приголомшливі можливості» є не більше, ніж спокусою, на яку штовхає нас наше его.

З Райаном Голідеєм усе сталося так, як зазвичай відбувається із «золотими хлопчиками»: до 25 років він устиг стати керівником агенції з пошуку талантів у Беверлі-Гіллз, написати й опублікувати книжку, зайняти посаду директора з маркетингу в компанії  American Apparel. А невдовзі, протягом кількох наступних років, юний улюбленець долі потрапив у сі класичні пастки успіху: відомість, успіх, гроші, впливовість, увага преси, слава. Як відомо, далеко не всі люди можуть гідно пройти через такі шалені випробування. Не виключення став і Раян. Після карколомного успіху настав час, коли все летіло шкереберть. А саме в такі моменти людина найретельніше обмірковує причини краху та напрацьовує стратегію з підняття на поверхню.

Автор стверджує, що написав цю книжку не про себе, а про те, що люди часто засліплені першими успіхами, і вживають необхідних заходів безпеки, злітаючи вгору соціальними чи кар’єрними сходами. Просто Раян Голідей пережив усі злети й падіння, і в той час у нього не було подібної книжки. А вона би йому не завадила. Тому й вирішив поділитися з іншими своєю історією та досвідом того, як приборкате власне его.

Головна ідея книжки полягає в тому, що его – це не якась потужна величина, що тримає нас на короткому повідку. Ним цілком можна керувати та спрямувати працювати нам на користь. В історії людства багато прикладів, коли певними особистостям вдавалося змінити світ своїми діями, прагненням і непохитним дотриманням власної мети. І всі вони нічого би не досягли, якби вчасно не зрозуміли, що своє его можна перетворити на відданого союзника. Серед прикладів автор подає моменти з життя та діяльності Елеонори Рузвельт, Ангели Меркель, Бенджаміна Франкліна, Вільяма Шермана (офіцера армії США), Джона Бойда (військового стратега), Говарда Г’юза (підприємця, новатора американської авіації) та інших. Власне книжка - це величезна кількість історій і прикладів, від літератури до філософії та історії.

Наше професійне (і не тільки) зростання відбувається завжди в три етапи: прагнення – успіх – провал. Умовно, звісно, але саме такий цикл є в реалізації завдання, мрії чи мети. Книжка складається з трьох розділів, у кожному з яких автор детально проводить читача всіма аспектами кожного з етапів.

Спочатку ми щось плануємо, пристрасно бажаємо – наша велика подорож тільки починається. І саме на цьому етапі нас підстерігає его. Аж ось ми вже на вершині гори. Ретельно працювали і досягли, чого бажали. Що далі? Ми насолоджуємося успіхами і перестаємо рухатися далі: не вчимося, не розмірковуємо, не слухаємо, не аналізуємо. Наша свідомість наче засинає під дією радощів від здійснення бажаного. І знову потрапляємо у пастку власного его.

На шляху нас спіткали випробування. Невдачі, рух не за сценарієм, додаткові зусилля та ресурси. А іноді й повне фіаско. Так буває на будь-якому шляху. І приводить нас до цього егоїзм.

Автор не спонукає до безглуздого оптимізму та не дає унікальних рецептів із уникнення проблем на шляху до успіху. Навпаки, ми маємо усвідомити, що до кінця життя, щодня ми опинятимемося на одному з трьох етапів. І на кожному нам доведеться боротися з его. І майже завжди ми припускатимемося помилок у цьому. Але це як прибирання в оселі: пил осідає на підлозі щодня, але ми не ображаємося за це на світ. Ми просто підмітаємо підлогу. Якщо треба – то й щодня.

Колин Типпинг «Радикальное Прощение»

Ця книжка для тих, хто хоче розібратися в поточних подіях власного життя, що не дають спокою, кому важливо зрозуміти причини постійно повторюваних ситуацій та завершити їхній цикл, зрозуміти джерела подій у світі.

Колін Тіппінг пропонує ознайомитися з теорією та практикою розв’язання застарілих внутрішньоособистісних конфліктів, розблокувати ментальні шляхи, випустити енергію любові, прийняття та пробачення у вільне плавання, як це й має бути в здоровому тілі та душі.

Книжка написана простою і зрозумілою мовою. Навіть людина, недосвідчена в хитросплетіннях психології, езотерики, біоенергетики, східної філософії та медицини, її легко зрозуміє. Перший розділ — це опис складної ситуації, що склалася в сім’ї сестри самого автора. На прикладі цієї історії читач із перших сторінок занурюється в описи розв’язання проблеми. Цим наочним прикладом автор підводить до суті техніки радикального пробачення, чому і присвячена основна частина книжки. Наприкінці подані інструменти практичного застосування техніки, випробувані автором особисто на учасниках його семінарів і просто на людях, які висловили бажання змінити своє життя на краще. Деякі з інструментів я випробувала й на собі. Звісно ж, нічого надприродного не відбувається, та й не в цьому сенс. Важливо те, що свідомість дійсно зміщується, і давня образа починає сприйматися в конструктивному ключі. А це й є основною ідеєю. Величезна кількість людей живе з комплексом жертви, найсильнішим відчуттям провини та образи, а це аж ніяк не сприяє гармонійній течії життя. Але все можливо виправити, варто лише визнати проблему, прийняти себе в ній та своє до неї ставлення, трансформувати енергію та закріпити її у свідомості в новій якості.

Цю книжку важливо читати, абстрагувавшись від своїх переконань. Атеїсти, адепти матеріалістичного підходу, професійні психологи та прихильники наукового знання можуть скептично сприймати розмірковування автора про спільну божественну ідею, чакри, енергетичні тіла людини, ауру тощо. Але автор використовує саме такі поняття. Це його світобачення та спосіб спілкування із всесвітом. Ми ж, читачі, вільні підставити будь-яке інше поняття, яке близьке саме нам. Сутність явищ залишиться тією ж самою. Важливо, щоби ми щиро прагнули виправити ситуацію, яка не дає нам спокою іноді багато років. Варіанти, як саме її виправити, нам і дає книжка «Радикальне Пробачення».

Енн Епплбом «Залізна завіса. Приборкання Східної Європи 1944 — 1956»

Потужна історична праця останніх років, яку обов’язково потрібно читати. Під час підготовки книжки відома американсько-польська дослідниця історії, журналістка й письменниця взяла інтерв’ю в кількох десятків громадян Німеччини, Угорщини, Польщі, котрі були свідками подій, про які йдеться в книжці. Крім того, відвідала понад десяток архівів у Східній і Західній Європі та опрацювала не одну сотню документальних джерел. Проте, навіть усі наявні сьогодні відомості не можуть передати весь жах та морок, які відбувалися на теренах Східної Європи одразу після знищення нацистського режиму та стрімкої окупації кількох країн режимом комуністичним.

Уся історична інформація об’єднана в книзі у два великих розділи: «Примарна надія» й «Пік сталінізму». У першому ми можемо детально простежити, як саме розпочиналося розповзання щупальців комунізму в переможеній Німеччині, Угорщині, яка воювала на боці нацистів, та в пошматованій Польщі. Як поступово, але потужно насаджувалася ідеологія через насильство, етнічні чистки, спецслужби, молодіжні організації, радіо. Як ще з 1944 року СРСР масово розпочав підготовку кадрів для спецслужб та державних інституцій. Як через масові мародерства й фізичні розправи тримали у тваринному жаху цивільне населення країн, куди увійшла Червона армія. Як одразу після звільнення полонених із концтаборів «переможці» доправляли їх до ледь не гіршої долі в радянські табори.

Другий розділ присвячений найвищому прояву сталінського терору в Східній Європі, який умовно тривав з 1948 року й до смерті диктатора 1953 року. Загальні події нам усім відомі: переслідування «ворогів», спроби створення виду homo sovieticus, масовий соцреалізм, утопічні «ідеальні міста» та інші вигадки хворої уяви совітів. Але авторка подає все з максимальними деталями, які їй вдалося зібрати: цифри, імена, зізнання, цитати. І я підозрюю, навіть і це не є остаточними доказами злочинів комуністів на теренах післявоєнної Європи. Багато чого нам ще доведеться вивчати.

Книжка перекладена кількома мовами, окрім російської. Що цілком зрозуміло.

Малґожата Реймер "Бухарест: пил і кров"

В усіх постоталітарних та посткомуністичних країнах є багато спільного. Переважно це спільне полягає в історії останніх 50 років, архітектурі, соціальному й політичному устрої. На жаль, багато країн колишнього "соцтабору" пережили схожі суспільно-політично-економічні процеси, втратили чималу кількість громадян та занедбали власну культуру. Але є величезною помилкою вважати, буцімто всі жахіття закінчилися із крахом комунізму та "совка". На превеликий жаль, генетична пам'ять живе в поколіннях дуже-дуже довго.

Саме крізь призму страждань румунського народу періоду панування комуністичного режиму польська репортерка Малґожата Реймер показала життя колись величного Бухареста, а зараз - не менш величної столиці Румунії, але з товстим нашаруванням людських трагедій та розпачу.

Авторка спілкувалася з багатьма мешканцями Бухареста про долю їх та їхніх родин у період після завершення Другої світової війни й до 1989 року, коли було страчено подружжя диктаторів Чаушеску. Багато імен у книзі змінені на прохання самих героїв. Вони досі бояться того, що сталося колись із ними та їхнім народом. Цей тваринний страх надто глибоко вкорінений у свідомомості, та цих людей можна зрозуміти. Під час читання волосся на голові рухається від розуміння масштабу трагедії країни. Навіть накочувалося відчуття, що Сталін в совєтському союзі не витворяв того, що робила хвора уява Чаушеску в Румунії. Ті, хто вижив і досі живуть в Бухаресті чи інших місцях крааїни, сьогодні мають різні думки з приводу того, що відбувалося. Властивість людської пам'яті є такою, що вона витісняє надто важкі спогади, і залишаються, переважно, нейстральні чи позитивні. Або розум створює нові спогади. Цього не було, але людина вважає, що саме так і сталося. Що ж, природа нас захищає від божевілля. Багато сучасних мешканців Бухареста, літніх людей або їхнії нащадків сьогодні дещо романтизують режим Чаушеску. Наче й не все було так погано... Так, були перегини, але ж він намагався побудувати міцну країну... Він дбав про народ... Таке важко читати. А ще й тому, що надто багато паралелей простежується з Україною. Ми наче так само не засвоїли важливих історичних уроків, і зараз маємо перескладати іспит...

Малґожата Реймер дуже професійно та яскраво змалювала характер Бухареста на тлі його історії та історії країни в цілому. Лаконічні екскурси в давніші часи вона вдало накладає на власне відчуття міста: його барви, запахи, настрої, архітектуру, одяг людей, їхню поведінку тощо. Бухарест багато років був залитий кров'ю, а сьогодні це місто - присипане пилом. І кров досі не змили повністю. Під товстим шаром пилу вона досі є, іноді проглядяє крізь нього. Бухарест і його мешканці (як і вся країна загалом) за багато років фізичного й морального шматування втратили свою ідентичність, і досі не можуть її віднайти. Століття диктатури (спочатку королі, потім комуністичні вожді) калічать людей назавжди. І невідомо, чи зможе Румунія колись одужати повністю.

Марк Менсон "Витончене мистецтво забивати на все: нестандартний підхід до проблем"

Одного разу люди вирішили, що вони недосконалі, а отже їм пострібно все земне життя працювати над собою, покращувати характер, отримувати все нові й нові навички, одним словом, щодня ставати кращою версією себе. З одного боку, це правильно й має сенс. З іншого - така гонитва самовдосконалення спричиняє людині безліч проблем. Психологічних і навтіь фізичних. Але ми на це не зважаємо, це ж дрібниці, потрібно ще "швидше, вище, сильніше". І раптом, десь на заході життя, раптом відчуваємо не просто страшенну втому, а й утрату сенсу буття. Чого б це? Адже ми все життя тільки те й робили, що ретельно самовдосконалювалися! У чому підступ?

Марк Менсон колись так само приділяв багато уваги різним, на його погляд, дуже важливим речам у своєму житті. До певного моменту осяяння, яке згодом оформилося в невелику за обсягом, проте дуже корисну книжку. 

Це - власний досвід автора, результати його пошуків та душевних коливань, аналізів та помилок, злетів та падінь. Сучасна культура навіює людям певні позитивні образи та формує соціальні очікування. Якими ми всі неодмінно маємо бути. Гарнішими, здоровішими, худішими, розумнішими, багатшими, сексуальнішими й узагалі неперевершеними. А ще необхідно завжди бути виваженими, добрими, усміхненими, ввічливими, не показувати негативних емоцій. Все це людина чує та бачить мало не 24 години щожня з усіх джерел. Збожеволіти можна, чи не так? Менсон пропонує зупинитися і сильно подумати про те, що вся ця пропаганда пропонує пнутися до того, чого в нас немає. А в житті варто звертати увагу лише не те, що ми маємо, що в нас виходить добре, в чому ми прекрасні й неповторні самі по собі. Звісно, прагнути більшого - це добре й, вочевидь, потрібно, але не зосереджуватися на штучних і чужих цінностях.

Тож розслабтеся, аміго,як радить нам автор. Не намагайтеся постійно дошукуватися сенсу життя. Просто живіть. Робіть те, що вам подобаєтья, розвивайтеся свідомо в тому, до чого маєте хист. І не слухайте жодних "порадників", що лізуть із усіх усюд у соцмережах, на роботі або в черзі до лікаря. І настане день, коли на чиєсь запитання "Як ти? Як почуваєшся?" ви з усмішкою відповісте: "Живим. Неймовірно живим".

Микола Посівнич "Степан Бандера"

Тематичне читання 1 січня - в день народження провідника українського визвольного руху.

Про ту чи іншу історичну постать завжди варто дізнаватися на тлі часів, за яких людина жила, та подій, що відбувалися в той період. 

У цій невеличкій за обсягом книжці автор подає життєвий шлях ідеолога націоналістичного руху України та відомого політичного діяча крізь призму складного періоду існування нашої країни. Перша світова війна, польська окупація, нацистська та радянська - все це сильно впливало на українців, які воліли жити в своїй державі, розмовляти своєю мовою та плекати власну культуру. Одним із тих, хто болюче переживав за долю України та зробив боротьбу за незалежність справою свого життя, був Степан Бандера. 

Автор цікаво та докладно подає біографію політика - від становлення та загартовування характеру під впливом середовища, до його потужної діяльності в лавах ОУН як на батьківщині, так і за кордоном. 

Ця книжка не тільки про Бандеру. Це міні-історія визвольної боротьби нашого народу впродовж десятиліть. Автор розповідає також про багатьох інших видатних і не дуже постатей, які творили національну історію разом із Степаном Бандерою. Усі вони зробили свій важливий внесок до історії нашої країни. Нам же важливо пам'ятати про це, вивчати й далі документи, розвінчувати безглузді та обурливі міфи. І, звісно ж, засвоювати уроки минулого.

Бенні Льюїс "Вільно за 3 місяці"

Читається легко, швидко, а найголовніше - спонукає до дій :) 

Протягом усієї книжки я періодично підраховувала, скільки ж мов знає автор, ірландський поліглот Бенні Льюїс. Наприкінці читання остаточно збилася з підрахунку ;) Знає багато, постійно вивчає та відкриває для себе нові мови, а про "секрети" опанування таємницями незнайомої граматики/фонетики/лексики доволі цікаво розповідає в своїй книжці.

Власне, секретів жодних немає, а є ефективні методи, що пройшли перевірку часом. Але перед тим, як розпочинати все те опановувати, необхідно зробити ось що: позбутися стереотипів. Так, саме вони гальмують усі добрі наміри та плани з вивчення мов. Поки ми вважаємо, що в нас "немає здатності", "не вистачить часу", "з моїх помилок усі глузуватимуть" та верземо іншу подібну маячню, жодна мова таки не засвоїться. Отже, до біса упередження, просто починаймо. Методи, що наводить Льюїс, багатьом відомі, проте працюють у всіх по-своєму. Варто лише обрати власний шлях та техніки для їх застосування.

Особливою цікавинкою книжки є розділ, в якому автор наводить порівняльні фонетичні та лексичні особливості різних мов. Стає зрозумілим, що навіть у зовсім різних мовах (скажімо, в японській, арабській, французькій) можна віднайти багато спільного, що значно полегшує вивчення.

Александр Стражный "Болезни, в которые играют люди. Сам себе психотерапевт"

Сьогодні дедалі більше людей усвідомлюють, що причини хвороб бувають не тільки фізичного походження. Навіть переважна більшість звичних нам за життя недугів мають психологічне підґрунтя. Це давно вже є науково підтвердженим фактом, тому сперечатися з цим безглуздо. 

Але люди хворіли в усі віки, хворіють і в сучасному світі навіть попри всі досягнення медицини 21 століття. Чому ж так? Справа в тому, що часто хворобу людина використовує задля того, щоби отримати від соціуму певну перевагу чи то пак "профіт", як кажуть бізнесмени. На кого чи на що буде спрямована хвороба - на чоловіка/дружину, батьків, керівника, дітей, друзів, ситуацію чи подію - залежить від конкретної людини та її життєвого сценарію. Але в кожному "акті" буде своя "сцена". Як у театрі. Власне, все це і є театром, а людина зі своєю "улюбленою" хворобою є актором.

Звісно ж, свідомо ми не обираємо хворіти та страждати. Це прекрасно робить за нас наша підсвідомість, вдало підлаштовуючись під виклики долі, наші приховані страхи та потаємні бажання чи навпаки НЕбажання.

Якщо ви хочете покласти край нескінченному потоку хвороб у вашому житті, та нарешті насолоджуватися цим самим життям, варто прочитати цю книжку. Автор докладно, просто та з гумором розкладає по поличках аспекти появи психосоматичних захворювань, аналізує найчастіші причини, що викликають хворобу та наводить конкретні й дієві рекомендації з роботи щодо налагодження здоров'я. Фізичного і ментального.

Бувайте здорові та щасливі!

Сергій Плохій «Брама Європи»

Формування України як держави, а українців як нації було довгим та складним. Країна понтійських степів, з родючими землями та культурним розмаїттям, протягом своєї тисячолітньої історії в буквальному сенсі була «брамою», кордоном між Заходом та Сходом, межею християнства та мусульманства, Європи та Азії. Зручні та привабливі торговельні шляхи, виходи до моря, чорноземи – кого тільки все це не приваблювало на ці землі, та з ким тільки нашим прародичам не доводилося битися, захищаючи своє від зазіхань. Чинити опір загарбникам ми продовжуємо й сьогодні.

У книжці професора історії Гарвардського університету минувшина та сучасність України розкладена за періодами - від першої появи слов’ян та вікінгів на понтійських землях до сьогоднішньої російсько-української війни. Кожний етап розвитку української держави автор продемонстрував на тлі становлення інших країн, особливо європейських, оскільки Європа завжди становила важливу частину нашої історії, а Україна – європейської.

Ця масштабна праця являє собою фаховий та об’єктивний життєпис України, викладений доволі просто й докладно. Жодної авторської емоції в книжці немає. Присутній тільки фактаж, що базується на ґрунтовних дослідженнях самого пана професора, так і світових істориків. А якщо комусь забажається глибше поринути в тему, наприкінці зазначений перелік рекомендованої літератури на семи сторінках.

Цікавими додатками в книжці є:

1.    Історичні мапи українських територій різних часів (Грецькі колонії 770-100 рр. до н.е., Київська Русь, Руські князівства, Золота Орда, Землі Речі Посполитої, Козацька Україна, Гетьманщина, радянська Україна, російсько-український конфлікт).

2.    Хронологічна таблиця історичних подій Русі/України у контексті світової історії.

3.    Перелік усіх постатей, що творили історію нашої держави – від Олега до Президентів України. Усі імена та роки життя діячів згруповані за родом діяльності: Київські князі, правителі галицько-Волинського князівства, релігійні та культурні діячі, діячі мистецтв та науки, Козацькі гетьмани, політичні діячі, письменники та митці та багато інші.

«Брама Європи» завдяки своїй науковості та легкості викладення являє собою розкішний підручник історії. І його варто читати не тільки школярам та студентам, а усім українцям задля оновлення знань щодо своєї історії, спростування нав’язаних у минулому міфів та перекручених фактів. Ми, українці, маємо право пишатися своєю країною, її історією, а також тією роллю, яку ми відігравали та відіграємо у зміні світу. Не дарма автор присвятив книжку «Громадянам України». Як не крути та щоб там не казали сучасні загарбники, Україна в усі часи своєї бурхливої історії орієнтувалася на європейський шлях. Наше майбутнє ми вже обрали, і від нього залежить і майбутнє Європи також. Так є і так буде.

«Еволюція грошей»: чим цікава книжка Ніла Ферґюсона

Ніл Кемпбелл Дуглас Ферґюсон у певних світових наукових колах вважається особою неоднозначною через свої погляди на історичні, економічні та політичні фактори. Проте 2000 року він увійшов до списку 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу Time, тож до його думки дослухаються. Утім, сприймати факти, наведені цим доволі молодим шотландським істориком, журналістом, економістом та письменником, чи ні – вибір кожного. Але навряд чи хтось скаже, що книжки Ніла Ферґюсона залишили його байдужим.

Важко обійти увагою й масштабну працю 2009 року про фінансову історію світу та історію, власне, грошей. Гроші цікавлять абсолютно всіх людей у всьому світі, навіть якщо хтось це заперечує.

Сюжет. Захоплива подорож, до якої нас запрошує автор, розпочинається в Месопотамії та закінчується у сучасних державах світу. Історія грошей охоплює різні епохи та країни. Вона надто цікава, щоби знехтувати її вивченням, та доволі складна задля швидкого її усвідомлення.

Перші розділи книжки – це яскравий екскурс у сиву давнину, 5000 років тому, коли люди користувалися глиняними табличками для запису на них операцій із обміну, передання, прийняття вовни, зерна, срібла. Це одні з найперших свідчень, що збереглися, про те, що в давній Месопотамії люди вже вміли фіксувати свою повсякденну діяльність. Розраховувалися в ті часи за те ж зерно чи метали прототипами «грошей» – зливками срібла, кільцями з дорогоцінних металів тощо.

Сьогоднішні паперові банкноти – це нащадки тих старовинних глиняних табличок, які були актом довіри. І коли ми обмінюємо свою працю на купюри, це є актом довіри між нами та платником. І навпаки. Гроші – це фіксація довіри. Всі люди довіряють грошам, навіть якщо вбачають в них корінь зла. Якби не було цієї довіри, ми б не користувалися зараз ані готівкою, ані «віртуальними» грошима. Останні, до речі, сьогодні становлять більшість того, що економісти називають «грошовою масою».

В ХІІІ столітті в Італії з’являються перші комерсанти, фінансові лихварі, комерційні центри, «фінансові бульбашки», Фібоначчі дає Європі десяткову систему та демонструє, як її можна застосовувати у бухгалтерському обліку, для конвертації валют, а найголовніше, для підрахунку відсотків. Починається епоха народження та становлення банківської системи.

Для ілюстрації того періоду автор наводить приклади з літератури, зокрема аналізує сюжет п’єси Шекспіра «Венеціанський купець». Також згадує про пісню 17 «Божественної комедії», де Данте Аліґ’єрі відвів сьоме коло пекла фінансовим лихварям.

Історія грошей далі продовжується в книжці доволі докладними розповідями про облігації, страховки, гедж-фонди, індекс Доу-Джонса, позики, рантьє, інфляції, девальвації, злети і падіння дзвінкої монети та паперової купюри. Ми дізнаємося факти про сімейство банкірів Медичі, про «фінансового Наполеона» Ротшильда та ще багато дивовижних історій. Кожен розділ книжки присвячений певному механізму створення та накопичення капіталу: акціонерні товариства, система страхування, ринок облігацій. Все, безперечно, дуже важливо та варто уваги, щоби розуміти як загалом працює фінансова система нашого світу. Але до усвідомлення нюансів доводиться продиратися крізь хащі складних і незрозумілих пересічному читачу термінів. Це псує загальне враження від книжки, адже людині без бодай базової економічної освіти дійсно важко її читати. Майже кожне малознайоме чи незнайоме слово доводиться шукати в словнику, оскільки автор не вдається до детальних пояснень.

На завершення читачу пропонується висвітлення симбіозу Китайської та американської моделі економіки – Кимерики. У післямові Ферґюсон зазначає, що еволюцію грошей не варто порівнювати із природною еволюцією. Є певні спільні риси у фінансовому світі та еволюції генів (автор виділяє 6 таких рис), але ці процеси відбувалися в результаті різних чинників.

Вам сподобається, якщо: ви усвідомлюєте важливість грошей у житті людей та намагаєтеся дізнаватися про фінансові закони цього світу (навіть якщо у вас немає базової економічної освіти) на тлі багатотисячолітньої історії людства.

Вам не сподобається, якщо: вам важко зрозуміти, що таке «складний відсоток», ви не можете пояснити такі терміни, як «облігація», «вексель», «капітал» та «іпотека», ненавидите «товстопузих капіталістів та банкірів».

Головна причина прочитати: майбутнє без грошей малоймовірно, то ж годі опиратися очевидному факту: гроші становлять надважливу частину життя. І щоби розуміти, що відбувається у фінансовому полі вашої країни та світу загалом, варто опанувати основи.

Відгук опубліковано на порталі mind.ua

Amazon. Шлях до успіху: чим цікава книга Бреда Стоуна «Продається все»

До чого може призвести пристрасть однієї людини та що від цього отримає людство

Бекґраунд: Бред Стоун – відомий американський журналіст та автор кількох бестселерів, що розповідають про шлях до успіху таких компаній, як Uber, Airbnb, освітлювач подій Кремнієвої долини. У своїй книжці про Amazon та його засновника Джефа Безоса автор хотів розповісти людям історію становлення та зростання одного з найдивовижніших бізнес-проектів після успіху Wallmart. Але розповідь про компанію неможлива без життєпису її творця. Це історія також про те, як один талановитий хлопчик мав яскраву мету, і як, подорослішавши, він поставив усе на її здійснення. І виграв.

І хоча під час написання Стоун спілкувався з багатьма працівниками Amazon, із членами родини Безоса, але не з ним самим, ми маємо перед очима докладну біографію як самого генія інтернет-торгівлі, так і його успішного витвору.

Сюжет: Будь-яка компанія – це пряме відображення її власника. Система менеджменту, традиції, правила будуються на підставі вподобань, рис характеру та загалом особистості людини, яка створила цей бізнес. Після прочитання книжки складається чіткий асоціативний ряд: Amazon – Джеф Безос – нестандартний підхід – революційність – виснажлива праця – зухвалість – сміливість – ризик – перемога. 

Те, що далекого 1994 року починалося як книжкова крамниця в гаражі, сьогодні є одним з найбільших та успішніших у світі інтернет-майданчиків продажу всього. Ера Amazon настала не одразу, її шлях був довгим і тернистим, кілька разів компанія опинялася на межі банкрутства. Змінювалися люди, збільшувалися приміщення, створювалися нові системи, втілювалися шалені ідеї. Але свого часу Безос вирішив взяти все можливе від всесвітньої мережі Інтернет, що тільки почала розвиватися. Сьогодні Amazon із маленької інтернет-крамниці виросла у потужний диверсифікований бізнес, чиї принципи роботи та товари здійснюють вплив не тільки на потреби людей, але й на національну економіку.

Книжка являє собою детальну біографію компанії та її засновника на тлі фінансової, технологічної й соціальної ситуації США. Amazon зародилася, зростала та розвивалася разом із усіма американцями кінця ХХ – початку ХХІ століть. Але Безос зумів вчасно вхопити віяння часу та вже третє десятиліття поспіль вдало формує попит на всі товари та послуги, які продає Amazon. 

Гортаючи сторінки, ми ніби подорожуємо в часі. Знайомимося із маленьким хлопчиком, який лише почав формулювати те, чого прагне досягти. Дізнаємося про досвід юного Джефа на Волл-стріт, про перші спроби продажів книжок, про наймання пакувальників, розробників, програмістів. Згодом потрапляємо у світ величезних фінансів з його акціями, позиками, грошовими прірвами та першими заробленими мільйонами. 

Уся історія Amazon просякнута духом перемоги, бажанням зробити неможливе та продавати все, що тільки можна продати. Навіть коли компанія стояла на межі прірви через величезні збитки, Безос власною персоною переконував буквально кожного працівника компанії, що Amazon неодмінно вдало переживе кризу та вирине на новій потужній хвилі успіху. Він жодного разу у цьому не помилився. 

То в чому ж феномен цієї надзвичайної людини та її не менш нестандартної компанії? В офісі Amazon кожен відвідувач може побачити п’ять ключових цінностей компанії: 
- одержимість клієнтами; 
- ощадливість; 
- спрямованість на дію; 
- висока планка умінь; 
- інноваційність. 

Але це не є усталеною нормою. Однією з характерних рис Джефа Безоса є пристрасть до постійного підвищення планки геть усього. Працювати в такому темпі вкрай важко, отже ті, хто не витримував – просто йшли з компанії. Не вписувалися в роботу ті, хто прагнув підтримувати баланс між роботою та особистим життям. Але для Безоса у цьому питанні немає напівтонів – тільки робота. Хоча сам він має дружину та дітей, проте справа його життя завжди була найголовнішим пріоритетом. 

У книзі автор чесно показує також і темний бік успіху Amazon: приховування податків, злиття, до яких Безос примушував інші компанії, вимоги від працівників повної відданості роботі навіть ціною шкоди здоров’ю, нелогічні управлінські рішення, різка критика та агресивне ставлення до конкурентів. 

Можливо, тільки пристрасна та допитлива людина здатна змінити світ. Безос багато років захоплюється космосом, і колись він створив компанію Blue Origin. Кажуть, що вона є конкурентом Ілону Маску та його SpaceX. Джеф Безос із самого початку ставився до Amazon як до довготривалого проекту, і жодного разу не засумнівався в правильності обраного шляху. «Тільки той досягає мети, хто іде», каже Безос. А які саме засоби використовувати на обраній стежині, нехай кожен вирішує для себе сам. 

Вам сподобається, якщо: попри всі можливі й неможливі перешкоди, ви сміливо рухаєтеся до своєї мети, і нізащо не готові їй зрадити. 

Вам не сподобається, якщо: ви маєте амбіції, але не бажаєте бути «білою вороною». 

Головна причина прочитати: справжня мотивація і чітке бачення мети здатне зробити неможливе.

Оригінал статті Світлина: Видавництво "Наш Формат"

Дмитро Єрмак "Трамвай на вулицях Києва"

Цю прекрасну книжку я дарувала чоловікові на Новий рік. Він дуже любить трамваї загалом і київські зокрема 🚊Власне, як і я ;-)

Це ілюстроване видання розповідає про київську систему трамвайного сполучення з часів її виникнення і до сьогодення. Документальні текстові матеріали доповнені дивовижними світлинами Києва 19 століття, що дбайливо збиралися та відбиралися автором для ілюстрації історії міського трамвая.

Написана книжка доволі легко. Навіть якщо ви не дуже любите вдаватися в технічні деталі будови механізмів, вам все одно буде цікаво та захочеться простежити розвиток трамвайної справи на тлі найрізноманітніших подій, що відбувалися в Києві протягом багатьох років та ще й на зламі століть.

Розповість книжка і про стан сучасних трамвайних систем не тільки в Києві, а й в багатьох великих містах світу.

Сьогодні в Києві давно вже немає багатьох маршрутів, якими пересувалися люди в давнину та ще й навіть кілька років тому. Змінюється місто, змінюються шляхи... Але столичний трамвай живе. Щороку виходять на маршрути нові вагони, кияни все також сідають та виходять на своїх зупинках, поспішають у справах, купують у кондуктора талони, сперечаються із попутниками, сміються, сваряться :-) І ніщо не змінить рух часу. І часто так хочеться замість метро проїхатися трамваєм улюбленими київськими вулицями і вкотре послухати дзеленчання трамвайного дзвіночка ;-)

Після того, як я прочитала книжку, попросила чоловіка купити мені іграшкового трамвайчика. І наче чарівник він дістав із шафи набір від Ugears. Ми збирали його кілька годин поспіль 😝 І він просто розкішний! І головне - пересувається рейками завдяки зубчастим колесам.

Максим Ильяхов, Людмила Сарычева "Пиши, сокращай"

За професійне життя мені довелося прочитати багато літератури про писання інформаційних текстів. Переважно то були статті в інтернеті, оскільки книжок для копірайтерів не так багато. Видання Максима Ільяхова та Людмили Саричєвої з усією відповідальністю можу назвати якісним навчальним посібником для тих, чиєю роботою є створення інформаційних, рекламних, маркетингових, журналістських та публіцистичних текстів.

Автори пропонують починати створення будь-якого сильного тексту з його мети: турботи про клієнта. Це фундаментальна установка. Всі інші ознаки тексту – ефективність, легкість читання, переконання, корисність тощо – матимуть сенс лише після того, як автор зрозуміє головну істину.

Структура книжки побудована на підставі десяти правил сильного тексту. Кожне правило поступово розкривається в кожному розділі, де розглядаються особливості нюансів побудови текстів на конкретних прикладах.

Користь посібника беззаперечна, проте я вирішила окремо описати переваги та недоліки цієї праці, які впадали в око під час читання.

Переваги:

Структура. Книжка побудована від простого до складного.

Практичність. Читачу пропонуються невеличкі вправи із виправлення тематичних помилок у тексті відповідно до теми, що розглядається у розділі. Всі тексти автори взяли зі своєї практики або з реальних інтернет- чи друкованих джерел.

Актуальність. Приклади текстів взяті з сучасного життя країни, в якій мешкають автори, а також із сьогоденних реалій різних професій, соціальних та економічних тем.

Простота викладення матеріалу. Як і належить якісному навчальному посібнику.

Візуалізація. Різні шрифти, розмір текстів, відступи, оформлення головної думки в яскраву рамку, перекреслення, підкреслення, розподіл текстів-прикладів у стовпчики. 

Все це допомагає правильно та швидко сприймати написане.

Недоліки:

Вага. Книжка важить 637 грамів. Це багато. Книжку не зручно довго тримати в руках, а брати в транспорт і поготів.

Вартість. Книга коштує більше 300 гривень. Я не зрозуміла, звідки така ціна.

Скріплення. Книжковий блок наче і міцно прошитий та заклеєний, але щільність скріплення не дозволяє вільно розкриватися розвороту.

Комікси. Кінець кожного розділу супроводжує частина коміксу, який ілюструє пройдену тему. Загалом ідея хороша, але мене комікси у цій книжці дратували. Вважаю їх зайвими.

Помилка у власній назві. В одному з прикладів автори назвали Білорусь Білорусією. На мій погляд, це доволі груба помилка для фахівців.

Протиріччя. В одному з розділів автори закликають відмовитися від оцінок у тексті, писати об’єктивно та робити власні висновки. В іншому ж розділі наводяться приклади оцінювальних суджень. Мене це неприємно вразило.

Додаток "За кулисами". Опис зі світлинами про те, як готувалася книжка. Для мене це не є цікавим, отже сприйняла розділ за марно витрачені кілька сторінок (нагадую про вагу книги...).

Попри наявність у книзі «мінусів» вона все одно вчить головному – турботі про клієнта. І ця турбота (про читача) відчутна під час роботи з книжкою.

Фредерік Лалу «Компанії майбутнього»

Бекграунд: Свою книгу Фредерік Лалу, колишній партнер відомої консалтингової компанії McKinsey & Company, написав 2014 року, і вона одразу ж стала бестселером на Amazon.

Сьогодні Фредерік Лалу працює коучем, бізнес-консультантом топ-менеджерів, які бажають вивести свої компанії на кардинально новий рівень, спираючись на вимоги новітнього часу, та які не бояться масштабних трансформацій. Сам автор розповідає, що під час роботи з керівниками він виконує роль спаринг-партнера, вислуховує їхні запитання, ставить свої, а потім вносить пропозиції та дає поради.

Більшість книжок із бізнесу присвячена секретам завоювання ринку, способам знешкодження конкурентів та методам збільшення прибутку. Тобто всі вони пропонують топ-менеджерам інструменти для гри у бізнес у межах поточної парадигми управління. «Компанії майбутнього» зовсім про інше. Автор переводить нашу увагу із зовнішнього (прибутків, конкурентів, влади тощо) до внутрішнього – самореалізації, свободи самовираження та отримання задоволення від праці, яку вільно обираєш і за яку відповідаєш. 

Оригінальна назва: Reinventing Organizations: A Guide to Creating Organizations Inspired by the Next Stage of Human Consciousness

Видавництво: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Наклад: 3000 примірників

Сюжет. «Компанії майбутнього» пропонує новаторський підхід до роботи компаній, де кожна людина – не гвинтик у величезній машині, а вільна особистість, що має можливість постійно розвиватися та отримувати задоволення від роботи.

Книга побудована на основі авторського дослідження 12 компаній, як комерційних, так і неприбуткових, що вже працюють за новаторськими принципами. Провівши тривалий час у пошуках таких організацій у різних куточках світу, Фредерік Лалу обрав кілька, які відповідають певним критеріям інноваційності.

Проведення дослідження передбачало дві групи запитань:
1. Структура, процеси та методи роботи – містить 45 запитань.
2. Умови виникнення компанії та її стабільної діяльності – містить 25 запитань.

Дослідження спиралося на публічно доступні матеріали про компанії, внутрішні документи, відвідування самих організацій та інтерв’ю з керівництвом і працівниками. До книги увійшло чимало цитат з інтерв’ю, а також у додатках повністю подані переліки обох груп контрольних запитань.

Перший розділ описує, як еволюціонували компанії в історичній перспективі, та пояснює, що кожного разу, коли людство переходило на новий етап свідомості, воно також винаходило радикально продуктивнішу організаційну модель. Чи можемо ми в сьогоденні зіткнутися з іще одним критичним моментом? Чи здатні знову здійснити такий стрибок?

Автор пропонує п'ять організаційних моделей, яким він дав назви за кольорами: червона, жовта, помаранчева, зелена та бірюзова. Кожен тип має свої критерії відповідно до епохи, коли вони були найефективніші, а також наводяться сучасні приклади таких моделей.

Червоні компанії: схожі на вовчу зграю, де відбувається постійна демонстрація влади вождем з метою втримання підлеглих у покорі. Головний важіль управління – страх.

Жовті компанії: подібні до армії або до католицької церкви. Висока організація ролей. Замкнутий цикл управління, відсутність нового, стабільність, суворе виконання процесів. Чітка піраміда ієрархії, управління здійснюється виключно згори вниз.

Помаранчеві компанії: порівнюються з машинами із безліччю маленьких гвинтиків. Головна мета таких компаній – подолання конкуренції, зростання та постійне збільшення прибутку. Новації допомагають бути попереду інших. Головний важіль управління – встановлення завдань та контроль за виконанням. Свобода передбачається тільки в межах виконуваних функцій. Такими є більшість сучасних комерційних структур.

Зелені компанії: родинна модель. Структура ще залишається пірамідальною, проте значно більша орієнтованість на мотивацію працівників завдяки делегуванню повноважень.

Бірюзові компанії: передбачають самореалізацію, яка стоїть на вершині піраміди потреб Маслоу. Бірюзова парадигма розглядає життя організації як особистий та колективний шлях до істинної мети. Рушійною силою є прагнення кожного працівника до своєї сутності та праця за покликанням. Форма управління – самоврядні команди. Головний важіль управління – повна довіра і відповідальність. Відсутність менеджерів середньої ланки. Обмежена кількість керівників. Відсутність посадових інструкцій та посад у звичному розумінні, вільний робочий час. Центральний апарат компанії є мінімальним, може зводитися до кількох осіб. Генеральний директор чи власник – лідер, якого поважають, але він не має права ухвалювати одноосібні рішення з будь-якого питання. Рішення ухвалюються шляхом внутрішнього консультування.

У другому розділі наводяться реальні практики бірюзових компаній. Використовуючи розповіді та приклади із різних ситуацій, автор детально описує, як працює цей новий спосіб організації роботи:

• які структури мають такі організації;
• як вирішують конфлікти;
• як навчаються;
• як добирають персонал;
• як працюють інформаційні потоки;
• яким чином відбуваються процеси бюджетування, звітності тощо.

Читач наче має можливість спостерігати щоденну роботу різних новаторських компаній, в яких працюють як 100 працівників, так і кілька десятків тисяч.

У третьому розділі розглядаються умови, необхідні для створення та розквіту бірюзових компаній, а також як можна трансформувати компанії, що вже давно працюють в інших парадигмах (зелені чи помаранчеві), у новаторську? І на які результати внаслідок цього можна очікувати?

Книга напрочуд практична, корисна та розумна. Людству дійсно варто враховувати процес еволюції свідомості, який триває. З кожним днем ми спостерігаємо творення нових технологій, для використання яких потрібен і новий погляд на життя. Наш світ постійно змінюється, і ми маємо змінюватися разом із ним: опановувати нові професії, отримувати нові знання, переформатовувати власний мозок. На зміну звичним типам організацій уже приходять нові, і опиратися цьому безглуздо. Ми живемо у надзвичайний час, і хочеться встигнути побачити, що принесе нам майбутнє. А як сказав відомий гуру менеджменту Пітер Друкер: «Найкращий спосіб передбачити майбутнє – це створити його».

Вам сподобається, якщо: ви відчуваєте, що сучасні реалії ведення бізнесу не приносять бажаних результатів, адже світ диктує нові правила. Ви хочете щось змінити, але не знаєте, що саме та яким чином.

Вам не сподобається, якщо: ви боїтеся свободи та відповідальності, яка є її обов’язковим наслідком.  

Головна причина прочитати: у наших силах створити набагато продуктивніші, щирі та цілеспрямовані компанії, школи, лікарні й державні установи.

Огляд опублікований на порталі Mind.ua

Люсі Ворслі «Англійська оселя. Інтимна історія»

Про англійську письменницю, історика та телеведучу Люсі Ворслі я дізналася давно, коли кілька років тому дивилася цикл її документально-історичних фільмів на ВВС. Книга «Англійська оселя. Інтимна історія» авторка написала 2015 року, а переклад російською мовою можна було читати вже 2016 року. Тривале очікування своєї черги на прочитання було в мене доволі сильним, але справа виявилася варта заходу.

Книга дійсно дуже пізнавальна, докладна, добре структурована та написана з любов’ю до своєї справи. У кожному реченні, розділі та ілюстрації відчувається захопленість предметом, щире бажання донести до пересічної людини, яка поверхнево або зовсім не знайома з історією помешкання британця в різні часи та епохи, найцікавіші історичні факти. Але окрім суто історії дослідниця проводить паралелі із суспільним життям певних часів, економічною та політичною ситуацією тощо. Усе те, що нам здається виключно інтимним життям – спальня, гардеробна кімната, облаштування кімнат, правила домашнього етикету, лікування, зачаття та народження дітей, смерть, опалення та світло, їжа та стосунки зі слугами – все це безпосередньо пов’язане із тим, що відбувається назовні. І промислова революція відбулася лише тому, що потреби людей змінилися.

Читаючи цю працю, ніби поринаєш у сторінки якісного підручника історії. Системність розповіді – ось яскрава риса глибокої праці Люсі Ворслі. Під час читання ми зустрінемося із багатьма історичними постатями Британії, зазирнемо до їхніх домівок, разом із ними прокидатимемося, ходитимемо в туалет, одягатимемося, їстимемо, прийматимемо відвідувачів. Але побуваємо і в помешканнях бідних людей, порівняємо побут різних соціальних класів. Це неперевершена та надцікава подорож в часі. І навіть ці слова не здатні передати всіх емоцій, що влаштувала нам авторка.

Із книжки кожен має винести свій урок історії на підставі науково-дослідницьких викладень пані Ворслі. Останній розділ присвячений підсумкам усього того, як видозмінювалися домашні звички людей в різні століття. А також тому, що може очікувати людство в плані облаштування та використання житла в наступні десятиліття. Світ змінюється, природні ресурси виснажуються, людське спілкування все більше переходить у віртуальну реальність, технології розвиваються з космічною швидкістю. Все це добре й корисно. Але нам доведеться змінити свої інтимні звички. У нас просто не буде вибору. Глобальне потепління змінює клімат, антибіотики скоро перестануть захищати нас від бактерій, а отже засобів для очищення оселі теж не стане. Фізична праця зросте в ціні. Нам доведеться знову опановувати вміння вирощувати продукти харчування, готувати їжу та вести домашнє господарство за старими методами. Як це робила вікторіанська господиня – жодних відходів. Зміняться також і підходи до забудови міст – вулиці знову перетворяться на густонаселені англомерації, зручні для пішоходів, де багаті й бідні житимуть поряд. Так, як це було за часів тюдорівської епохи.

Але не треба боятися змін. У всі віки люди були переконані, що саме вони живуть під час змін, що саме на їхні роки припадає велика кількість злочинів, ситець дорогий а салат несвіжий ;-) Зміни – процес перманентний, це і є розвиток цивілізації. І якщо цей світ досі не зникнув, людство все ще живе й навіть розвивається – значить, усе добре, все так і має бути. «Дім, в якому ти почуваєшся щасливим – ось межа всіх бажань».