«Прости нам гріхи наші…» - саме це ти повторювала жахливими ночами та мерзенними днями? Що було в душі твоїй? Усе минеться, ти подорослішала, і тепер волієш виправити помилку, чи не так, Брайоні?
Обдарована талановита дівчинка, трохи відлюдькувата, як і всі творчі підлітки з вищих класів суспільства... У день свого морального занепаду ти знищила те, що довго вибудовували інші – свої життя. Так, ти вельми талановита дівчинка. Не кожна тринадцятирічна доморощена літераторка здатна розтрощити вщент долі кількох людей одночасно. Довгих п’ять років усі вони збиратимуть по крихтах своє спаплюжене майбутнє. Та і твоє також, адже за якимось пекельним провидінням війна змусила й тебе розвернути власну долю в іншому напрямку. Не цього ти прагнула, еге ж? Борчиня за справедливість, ти ані на мить не замислилася про те, що варто переконатися у своїх свідченнях. Твій ореол усесвітньої правильності та вселюдської чесноти розбили «мессершмітти», а право на виправдання невинної людини – колись розтоптали твої слова.
Ти мені огидна, Брайоні. І твої жалюгідні спроби відновити рівновагу викликають лише обурення та роздратування. Тобі не пробачила ані твоя рідна сестра, ані її коханий. Ти сама собі не пробачила. Лише намагалася довести, що помилялася. Але невчас даєш хліба густо, коли зубів пусто. В тебе нічого не вийшло…
Читати саме цей роман Мак’юена складно не тільки через глибину трагедії. Уся оповідь наче підлаштована для того, щоби викликати в читача обурення та роздратування. Численні задовгі описи всього – від погоди до емоційного стану героїв – це занадто для читача, який бажає віднайти в романі нитку суті та вчепитися за неї. Хоча, якщо із суттю все ще зрозуміло, то мораль історії мені не видалася чіткою та ясною. У фіналі було відчуття, що спокута не відбулася. Спливло понад 60 років, а Брайоні так і не вдалося нічого вирішити. Так, закони Британії того часу не давали можливості виправдати людину тільки завдяки зміненим свідченням головного свідка обвинувачення. Тоді про яку спокуту йдеться? Брайоні прожила довге й активне життя. Справжній злочинець у романі лише названий, але провина його не могла бути доведеною за певних обставин. Спокута має місце тоді, коли безневинна людина отримує виправдання, хоч і пізно, а той, хто здійснив наклеп – відбуде своє моральне покарання. А цього в романі я не побачила. Намагання написати роман та показати, як усе насправді сталося – спроба в Брайоні невдала. Бо я їй не повірила.
Немає коментарів:
Дописати коментар