Книжковий виклик - весна 2017: Дуґлас Коупленд "Покоління Х"

Завдання № 25 – книга у певному сенсі про вас

Перший роман автора швидко став культовим у Канаді та США. Хоча сам термін «покоління Х» існував і раніше, проте завдяки саме Дуґласу Коупленду він поширився та став популярним.

«Покоління Х» називають біблією дауншифтерів, як свого часу біблією біт-покоління називали роман Джека Керуака «В дорозі». Але не «сотвори собі кумира» на шляху свого відновлення.

У представників покоління Х, народжених в період із середини 1960-х та до початку 1980-х років, відбулася переоцінка цінностей життя. Їхні батьки, яких соціальні науки пізніше приписали до «бебі-бумерів», мали зовсім інші орієнтири та напрями розвитку життя, які були обґрунтовані складним післявоєнним часом. Але через кілька десятиліть вектори зсунулися, життя змінилося, питання виживання та відновлення вже не було гострим. Отже, в чому сенс життя? Мабуть, «ікси» намагалися шукати відповідь на це питання у власний спосіб – через відхід від системи та звільнення себе від суспільства споживання, яке дедалі більше набирало обертів.

Одного разу ти прокидаєшся та усвідомлюєш, що в тебе більше немає моральних та фізичних сил працювати на корпорації, які викручують з тебе всі соки задля шалених прибутків. До яких ти, до речі, не маєш жодного відношення. І ось ти вирішуєш послати все під три чорти, залишити той уявний зовнішній комфорт, з його модним одягом, іпотеками, автомобілями, та вирушити світ за очі. Просто, щоби відпочити, замислитися та, зрештою, розібратися в собі та своєму житті…

Приблизно так і сталося з головними героями роману – Енді, Клер та Деґом. Трійця дауншифтерів (як зараз називають таких людей) веде у каліфорнійській глушині спокійне життя, подалі від того життя, до якого вони не хочуть повертатися. Вони періодично десь працюють (звісно ж, не в офісах) та розповідають різні історії зі свого життя та життя інших людей. Власне, вся фабула і побудована на цих оповідках. Особливого та захопливого розвитку сюжету в романі немає, однак, гадаю, задум автора був в іншому.

Коупленд доволі повно та однозначно підмітив та описав  риси суспільства споживання, змалював образи жертв маркетингу, які всіма силами намагаються відповідати якомусь уявному образу «успішної людини». І ці щурячі перегони тривають все життя. А людина навіть не усвідомлює, навіщо все це. І за глянцево-корпоративно-штучними цінностями остаточно втрачає себе.

У книзі також немає чітких відповідей на запитання на кшталт: «і що тепер робити?». Скоріше, після прочитання запитань стане ще більше. Але відповісти на них маємо ми самі. І обрати те, хто ми і куди хочемо йти далі, теж повинні самі. Часи нью-ейджу минули, набирає обертів надтехнологічний світ. І в ньому все більше стає тих, хто хоче використати другу половину життя виключно для пошуків власної сутності та користі для себе і для суспільства.