Завдання № 8 – книга про дружбу
«Будинок на краю світу» Майкла Каннінгема можна сприймати або не
сприймати. Напівтонів тут не буде. Теми, про які не розмовляють у
«пристойному суспільстві», в різні часи піднімало багато авторів. Але,
наприклад, про одностатеве кохання можна написати огидно, а можна так,
що книжка зачепить настільки, що рівень емпатії шалено стрибне вгору. І
тоді починаєш по-справжньому розуміти людей, які зовсім і не «інакші»,
вони просто розуміють та відчувають цей світ на свій лад.
Тема
любові не єдина і навіть не головна в романі. Лейтмотив для мене тут –
людські стосунки, серед яких важлива роль відведена дружбі. На початку
оповіді ми спостерігаємо за становленням дружніх відносин між двома
хлопцями. Вони зовсім різні, з різних родин та соціального оточення, але
їхній дитячий та, згодом, юнацький потяг один до одного викликає
водночас здивування, схвалення, нерозуміння, страх, жаль, сум та
радість. Поступово дружба переростає в закоханість, але то вже інший бік
історії.
Дружба між підлітком та його матір’ю для багатьох людей
– це якийсь оксиморон, поєднання геть непоєднуваного. Але певна дружба є
між Джонатаном та Еліс явно присутня. Пізніше до них прибивається й
Боббі, такий собі човен, пошматований вітрами та негодою. І він на довгі
роки знайшов свою тиху затишну гавань. Дивна дружба не обходиться без
негараздів та труднощів, які доводиться долати, вирішувати. Але мені
здається, ця трійця на все життя зберегла той крихкий, проте доволі
сильний зв’язок.
Після багатьох поневірянь, як реальних, так і
ментальних, в житті молодих людей з’явилася ще одна особа – Клер. Волею
долі стала поміж двома чоловіками, чиї стосунки вона намагалася збагнути
й багато років потому. Власне, як і свою почуття до них обох.
І
оскільки в романі неоднозначний фінал, я вірю, що всім героям вдалося
віднайти себе в цьому світі, зрозуміти своє призначення та визначитися
із тим, що для них усіх є дружба та кохання.
Прекрасна книга, яка щемно проймає до самої душі.
Немає коментарів:
Дописати коментар