Моя робота на Книжковому Арсеналі або користь від нового досвіду та персональні відкриття

Цього року я мала щастя отримати розмаїту гаму почуттів, перебуваючи «по той бік» книжкового прилавку на стенді одного з українських видавництв. Йшла я на цей крок свідомо й задля чергового виходу із зони комфорту, аніж заради грошей. Але гроші теж приємно отримати, не буду приховувати.

Чотири дні промайнули швидко та плідно. Саме про емоційні плоди мого арсеналювання я й хочу трохи розповісти. Деякі відкриття, здивування, усвідомлення та інші інсайти структурувалися в отаке:

📗я не так уже й боюся рахувати чужі гроші, як вважала все свідоме життя. Власне, не боюся. Усе чудово минулося, ніхто ошуканим не пішов і жодна велика (та й маленька) купюра не загубилася

📗я вмію непомітно для всіх їсти, пити та виходити до туалету. І робити все це блискавично. Я - солдат

📗мій організм досі, ще з часів роботи бізнес-тренером, не забув, як то воно – витримувати значні фізичні навантаження. Приємно вразив мене організм, молодець. Роки на ньому поки що не відображаються

📗великі натовпи людей я можу сприймати спокійніше, ніж гадала

📗люди, які запитують книжки російською та дивуються, що їх стає дедалі менше, уже не дратують так сильно, як раніше. Я стала сприймати цих індивідів спокійніше, ставитися до них дещо зі співчуттям

📗мій мозок працює по-різному в ситуації «продавець на КА» та «покупець на КА»🧠 Оскільки це два різні стани свідомості, то і вмикаються/вимикаються в голові відповідні центри. Коли я купую книжки – тумблер «зупинися» в мене вимикається, а вмикається «емоціо», очі палають, руки тремтять, душа тріпоче. А по той бік прилавку все відбувається навпаки: я максимально зібрана, усі ресурси організму мобілізовані, голова твереза, а серце холодне

📗КА можна відвідувати не тільки з немовлятами та декоративними песиками, а ще й із папугами. Бачила чоловіка, який повільно обходив виставку, гордо тримаючи в руках невелику клітку з гарненьким зеленим папугою. Папузі було комфортно. Теж книголюб, мабуть

📗остаточно усвідомила, наскільки така робота для мене корисна та змістовна. Останні кілька років в офісах, на жаль, виснажували мене набагато більше саме відсутністю сенсу та відчуттям «скляної стелі».

Це було найголовніше. Деталі теж важливі, але їх залишу виключно для себе.

Я щаслива.