У творчому доробку Решата Нурі
Ґюнтекіна (Reşat Nuri Güntekin), відомого турецького письменника,
перекладача та драматурга - 17 романів, кілька збірок оповідань та майже три
десятки п’єс. Але українському читачеві найбільш відомий його роман «Пташка
співоча» («Çalıkuşu»). Твори
Ґюнтекіна
перекладали ще за радянських часів. Щоправда, переважно російською мовою і лише кілька
романів. Українською ж, окрім «Пташки», можна було знайти лише «Зелену ніч».
Сьогодні ми маємо можливість знайомитися з не менш яскравими романами автора: «Листопад»,
«Клеймо», «Млин».
Решат Нурі Ґюнтекін народився в Османській
імперії (1889), а помер, коли вже впевнено розвивалася молода Турецька
Республіка (1956). Як історик та літератор за фахом Ґюнтекін брав безпосередню
участь у роботі комісії з реформи турецької мови (яку провадив Ататюрк), в
очищенні її від арабських і перських слів.
У своїх творах Ґюнтекін першим серед турецьких
письменників звернувся до опису сільського життя Туреччини тих часів, в які
жив. Він показав красу і закинутість Анатолійських сіл і містечок, до яких так
довго йшла цивілізація. На тлі прекрасних гір та чарівної природи в романах
майстер піднімає і потужні соціальні проблеми: заскорублість чиновників, давні культурні
та сімейні традиції, які не встигають за новим темпом життя й часто стають на
заваді прогресу особистості…
Але популярність письменника на батьківщині та
відомість далеко за межами Туреччини не принесли йому статків за життя. За
свідченнями його родини Решат Нурі Ґюнтекін був не дуже практичним у справах,
соромився наполягати про сплату від видавництв своїх же гонорарів. Його дружина
була більш поміркованою в справах грошей. Після смерті письменника вона
впорядкувала творчу спадщину чоловіка.
Помер Решат Нурі Ґюнтекін у Лондоні, де
лікувався від раку легенів. Похований на найстарішому цвинтарі в Стамбулі –
Караджаахмет.
Немає коментарів:
Дописати коментар