Читопис жовтня 2020

Прочитано: 8 книжок

З них:

художні: 4

нехудожні: 4

паперові: 7

електронні: 1

Географія читання:

 🇺🇦 Україна: 6

🇬🇧 Велика Британія: 1

🇺🇸 США: 1

Читопис вересня 2020

Прочитано: 10 книжок

З них:

художні: 9

нехудожні: 1

паперові: 6

електронні: 4

Географія читання:

Україна: 3

США: 3

Велика Британія: 1

Норвегія: 1

Італія: 1

Швейцарія: 1

Читопис серпня 2020

 

Прочитано: 10 книжок

З них:
художні: 7
нехудожні: 3

📖 паперові: 9
📱 електронні: 1

🌎 Географія читання:

🇺🇦 Україна: 5
🇩🇪 Німеччина: 2
🇺🇸 США: 1
🇬🇧 Велика Британія: 1
🇵🇱 Польща: 1

Нора Робертс «І зайде сонце»

Є книжки, які навдивовижу можуть псувати настрій. І не через те, що написані погано, а через те, що розкрили дуже важливу та серйозну соціальну тему не так, як її варто було б розкрити. Принаймні, розкрили не так, як я, читачка, хотіла би про таке прочитати та зрозуміти висновки героїв роману.

Червоною лінією роману є історія Аліси, яку релігійно-фанатичний мерзотник викрав та тримав у полоні 25 (!) років. І в’язницею для молодої жінки став підвал не будь-де, а неподалік від рідної домівки. З одного боку, сюжетна лінія Аліси відтворена цікаво (якщо взагалі можна так висловитися щодо людського рабства), послідовно, логічно, і читати про це огидно й моторошно. А з іншого боку — історії решти родини (бабуся Аліси, її мати, старша сестра та племінники) залишила після прочитання змішані й не дуже приємні відчуття. Склалося враження, що давня образа на дівчину, яка пішла з дому напередодні весілля старшої сестри, міцно засіла в душах усіх членів сім’ї. Їх наче й можна розуміти, адже дівча подалося світ за очі, залишивши лише записку рідним. Хотіла власного вільного життя якомога далі від несправедливої матері, яка, на думку Аліси, любила й пишалася старшою сестрою, а її, молодшу, зневажала. Проте всі ці нюанси в романі ми дізнаємося лише зі спогадів самої Аліси, а отже, як що було насправді — домислюємо самотужки.

Оповідь у романі побудована паралельно: історія Аліси — історія Бодін (доньки старшої сестри, яка народилася після зникнення Аліси). Перемежовується це все любовною лінією Бодін, описами місця подій (штат Монтана) на тлі розлогого ранчо з готельним комплексом і пристрастю до коней. Здавалося б, непогана сімейна сага, але ж читачеві все подано якось жужмом. Невже найрідніші люди після стількох років тотального мовчання дівчини не спромогтися зрозуміти, що щось із нею сталося? Що щось не так? Тримати в душі образу понад 20 років на рідну доньку й сестру? Нічогенька родина, що й казати. Завершальні розділи роману, коли Алісі вдалося втекти від мучителя та її доправили до рідних, спричинили моє роздратування їхнім поводженням. На мою думку, коли ти дізнаєшся, що твою дитину 25 років тримали на ланцюгу, щодня били, гвалтували та примусили за весь цей період народити 6 дітей, пережити два викидні та смерть ще одного новонародженого, реакція мала би бути не менш трагічною, аніж життя в полоні цієї нещасної жінки. Але ж вони спокійно розмовляють, наче Аліса була відсутня кілька місяців та й те, максимум блукала світами.

Що не так із відомою та шанованою Норою Робертс, у чиєму творчому доробку безліч цікавих романів? Чому настільки жахлива та, на жаль, реальна тема розкрита так недолуго й поверхнево? Та й образи деяких інших, не менш важливих у романі героїв, для мене виявилися пласкими та незрозумілими.

Попри всі мої обурення я раджу прочитати цю книжку. Вона зацікавить і змусить переживати. А нюанси — це справа індивідуальна. Можливо, ви звернете увагу в оповіді на щось інше.

Читопис липня 2020

Прочитано: 14 книжок

З них:

художні: 8
нехудожні: 6

📖 паперові: 10
📱 електронні: 4

🌎 Географія читання:

🇺🇦 Україна: 6

🇺🇸 США: 4

🇬🇧 Велика Британія: 2

🇸🇪 Швеція: 1

рф: 1

Петро Лущик, "Галицька сага": "Велика війна", "Тінь незалежності"

Світ завжди був бентежним і бурхливим, і в усі часи люди стикалися з каламутними подіями, які потужними хвилями періодично накривали їхнє усталене життя. Не буває хороших і поганих століть, є просто життя з його закономірностями та течія історичних етапів. Не нам вирішувати, у якому періоді народитися. Але саме ми впливатимемо на майбутнє.

Серія історичних романів «Галицька сага» є масштабною оповіддю про долю українських земель і людей, що на них жили, живуть і житимуть. Перша частина — «Велика війна» — охоплює період 1914–1918 років. Друга — «Тінь незалежності» — 1918–1922 роки. Уся історія України в різні періоди, з багатьма реальними постатями, майстерно вплетеними автором у прекрасну художню оповідь. У кожному рядку ми бачимо історію людей і водночас історію цілої епохи, перших десятиліть XX століття, спостерігаємо становлення й занепад державних утворень, зміну настроїв і цінностей людей, розпач, горе, великі й малі перемоги.

Хоча ці романи не є історичними книжками в науковому розумінні, але вони дають величезний пласт історії нашої країни. На справжніх прикладах, реальних та вигаданих постатях автор показує, що відбувалося в ті шалені часи, коли люди не встигали навіть зрозуміти певної події, як ставалося щось геть протилежне.

Читання про українську історію на тлі історії світової дає нам можливість також позбутися певних мітів, ілюзій, які часто є в людей щодо давноминулих подій, які вирували на наших теренах. У книжках ідеться про ту частину історії України, про яку за радянського періоду правдиво говорити було неможливо, і який і досі, на жаль, охоплений фактами-покручами, пропагандою та брехнею.

Усім нам важливо читати такі книжки для розуміння, що українцям західних земель довелося пережити, через що пройти. Для розуміння того, звідки ми прийшли. Та задля того, аби прокласти паралелі в сьогодення — куди ми можемо дійти. Та, безумовно, засвоїти необхідне й не повторити жахливе.

Читопис червня 2020

Прочитано: 8 книжок

З них:

художні: 6
нехудожні: 2

📖 паперові: 4
📱 електронні: 4

🌎 Географія читання:

🇺🇦 Україна: 3
🇺🇸 США: 2
🇬🇧 Велика Британія: 1
🇫🇷 Франція: 1
🇩🇰 Данія: 1

Алла Рогашко "Осіннє Рондо місячної ночі"

В усі часи людство замислювалося над тим, що пов’язує двох людей, що воно таке, кохання, чому люди зустрічаються одне з одним на шляху життя та хто ж керує всіма долями. І хоч стрімко розвивається цивілізація, наука та знання, нам усім потрібні красиві романтичні легенди, оповиті дещицею магії та припорошені насіннячками суму.

Як колом рухається життя людей у Всесвіті, покоління за поколінням повторюючи незасвоєні уроки та непережиті події чи емоції, так і рондо в музиці постійно повторює рефрен, який засяде у свідомості й наздожене навіть через століття. І лише тоді, коли коло долі, нарешті, замкнеться, зупиниться й рондо.

Одна з головних героїнь роману, сучасна молода жінка на ім’я Любка ніколи не могла б замислитися про те, що таке доля. І яка саме доля судилася їй, найзвичайнісінькій дівчині з українського села. І все було би спокійно, життя тривало б розмірено та дещо нудно, але без потрясінь. Якби не сни. А саме вони, кляті, не давали Любці впорядкувати власне життя та віднайти спокій у цьому буремному світі. Разом із коханою людиною. Власне, це химерне кохання, яке, здавалося, існувало лише в сновидіннях, спричинило низку дивних і в дечому моторошних подій у житті жінки.

А далека шляхетна панянка Софія, що жила ві Львові наприкінці XIX століття, любила грати рондо на фортеп’яно, і не могла передбачити, що одного разу зіграє його востаннє й життя замкне своє коло. Але не душа.

Спосіб розгортання оповіді в кількох часових та історичних площинах є дуже цікавим та вдалим для того, аби спонукати читача аналізувати причинно-наслідкові зв’язки, замислитися над сенсом буття та розмірковувати над неосяжністю життя як чийогось вищого задуму. Шляхами чотирьох головних героїв письменниця проводить нас крізь століття, огортає краєвидами чарівного (в усі часи) Львова, приборкує нашу можливу легковажність щодо таких абстрактних, але наскільки ж важливих понять — кохання, вірність, жертовність, порядність, чесність, дружба тощо. А тема сновидінь, яку досі ще вивчають учені в усьому світі, завжди доволі цікава саме своєю незрозумілістю та певною магією. Усі ми, безперечно, цікавимося незвіданим, хоч воно і трохи відлякує. Проте най живуть найпрекрасніші оповіді та історії кохання!

Читопис травня 2020

Прочитано: 11 книжок

З них:

художні: 7
нехудожні: 4

паперові: 8
електронні: 3

Географія читання:

Україна: 2
Велика Британія: 2
США: 2
Норвегія: 1
Швеція: 1
Франція: 1
Чеченська Республіка: 2

Серіал за романами Майкла Коннеллі

Днями почала перегляд американського серіалу «Bosch» («Босх») про роботу відділу вбивств поліції Лос-Анджелесу. Головний герой, детектив цього відділу, має нетривіальне ім’я — Ієронім Босх (хоча всі називають його Гаррі) — та таку ж саму вдачу. Він досвідчений, справедливий, самодостатній, живе своєю роботою, любить слухати джаз на вінілових платівках, часом зухвалий та незручний для системи. І він уособлює гідність та честь своєї професії. Одним словом, добрий 6-сезонний серіал 2014 року випуску, з прекрасними акторами.

Але я до того, що зняли його за циклом романів сучасного американського письменника Майкла Коннеллі про детектива Босха. І одна з книжок циклу наразі є українською: «Передчасне прощання» (оригінальна назва The Wrong Side of Goodbye). Книжка написана 2016 року, український переклад вийшов у КМ-Букс 2017 року.

Хто любить якісні поліційні детективи (а підозрюю, що багато таких), то вельми раджу як роман, так і серіал.
Сподіваюся, колись ми матимемо змогу читати українською й інші детективи Майкла Коннеллі.

Книжкові покупки на #МійВіртуальнийКнижковийАрсенал2020

Марія Матіос «Букова земля»

Земля буків стара й мудра, гостинна та справедлива, витривала і страждальна. І безліч людей жили на ній чи то віднайшовши власний рай, чи то потрапивши в пекло ще на цьому світі. Здається, у цьому краї немає напівтонів і компромісів — усе, що посилав Буковині Бог, було приголомшливо сліпучим: творення роду, кохання, праця, природа, війни, свята, веселощі, страждання. Та й самі люди поєднані якимись невидимими нитками, настільки тримає їх ця потужна земля — прийнявши колись уже не відпустить довіку. І крізь покоління, крізь буремні події двох із половиною століть вона знову пов’яже кількох загублених у часі та просторі людей. Бо так судилося. Чи був то такий божий задум?

Марія Матіос долями своїх героїв проведе нас славним Буковинським краєм, Австрією, Німеччиною та Швейцарією минулих століть. І зупинимося ми в сучасній Україні, у знов складні для неї воєнні часи. Авторка розкаже, як починалися потужні буковинські династії, як квітли та занепадали на тлі кардинальних культурних, соціальних та політичних подій. І як невловимо все наше життя простують за нами янголи. Задля чого?

Нелінійна структура роману спершу може викликати острах і несприйняття. Оповідь кидає читача від століття до століття, від героя до героя, від події до події, від країни до країни. Наче без системи та сенсу. Проте саме завдяки цьому ефекту розірваності вимальовується цілісне полотно життя людей, а через них і строката історія Буковини.

Нетривіальності роману додає засіб діалогу Бога з Ангелами (Білим і Чорним). Їхні розмови відбуваються паралельно земному життю, десь поза простором і часом. Саме там і твориться те, що має відбутися на землі з тими людьми, на яких зажадав звернути увагу Бог. І з тією землею, чимось так сильно вабливою для нього ж.

Проводити паралелі в долях чотирьох родин, головних персонажів роману, читачеві допоможуть небожителі, але не чекайте від них пояснення сенсів усього, що відбувається на сторінках епосу. Ви маєте багато чого зрозуміти самотужки, інакше роман був би побудований зовсім по-іншому, а життя героїв чітко розписане від народження до смерті. Але здебільшого в книзі відсутні висновки та логічні завершення описів певних подій чи то пак життєвих шляхів. Ви ж не забули, що веде нас сторінками сам Бог? Чи можна сказати, що авторка насмілилася мовити від його імені? Авжеж. Але створити настільки розлогий і потужний епос могла лише людина, яка давно домовилася з Богом щодо власного життя. А ще неперевершено мальовничо зобразити Буковину, культуру народу, його побут та передати сотні емоцій могла тільки людина, яка несказанно і глибоко закохана в цю землю. У край, де народилася і всотала з материнським молоком унікальність свого народу. І розділила разом із ним усе, що послав Бог.

Читайте цю книжку лише тоді, коли відчуєте наснагу. Бо без тяжіння й готовності до занурення в раніше невідоме вам «Букову землю» не осягнути.

Читопис квітня 2020 року

Прочитано: 11 книжок

З них:

художні: 8

нехудожні: 3

паперові: 9

електронні: 2

Географія читання:

Україна - 9

Ізраїль - 1

Узбекистан - 1

Читопис березня 2020 року

Прочитано книжок: 7

З них:
художні: 5
нон-фікшн: 2

📖 паперові: 7

🌍 Географія читання:

🇺🇦 Україна - 2

🇫🇷 Франція - 2

🇮🇪 Ірландія - 1

🇨🇦 Канада - 1

🇸🇪 Швеція - 1

Елеонор Портер "Поліанна"

Зазвичай я рідко читаю дитячу літературу, але буває, що книжка сама приходить тоді, коли її конче потребуєш. Саме так сталося в мене з "Поліанною" кілька днів тому.

Трохи прихворівши, я, потерпаючи від неприємних фізіологічних симптомів, рознюнялася від несили щось робити та читати. І вирішила послухати якусь книжку в форматі аудіо. Щоправда, я не люблю аудіокнижок, але стояв вибір: або не читати зовсім, або слухати. Не читати - не варіянт. Отже, зупинилася на "Поліанні", все одно колись збиралася познайомитися з цим твором світової дитячої класики. 

Прослухала з великим задоволенням і вдячністю долі, що підсунула мені цю скарбничку людської мудрості саме в потрібну мить. Дорослі, копирсаючись щодня у своїх буденних клопотах, геть забувають про життя. А воно ж ось, навколо, лише доторкнися! І воно напрочуд цікаве й розмаїте, варто лишень зупинитися бодай на хвилинку. Не втечуть від нас наші справи. А от життя минає надто швидко. Тому просто необхідно відчути себе маленькою Поліанною та погратися разом із нею, своєю внутрішньою дитиною, у радість. Просто щосекунди радіти всьому, що бачиш довкола. А якщо радіти нема чому, то неодмінно це віднайти! Це можливо. І навіть у найскрутніших обставинах буде те, заради чого варто усміхнутися, подякувати та відчути щастя.

Ніна Фіалко «Літні забави»

Проблема сьогоднішніх батьків не у власних дітях, що належать до покоління Z, з їхньою мало не вродженою схильністю до техніки та тотальним захопленням комп’ютерами і смартфонами. А в тому, що батьки сучасних дітей переважно не розуміють, як їм з усім оцим надрозвинутим потужним світом дати раду та зацікавити дітлахів бодай хоч чимось іншим, не пов’язаним із ґаджетами.

Діти нашого світу високих технологій зовсім не є якимись комп’ютерними монстрами. А ще вони насправді бажають знати геть усе. Просто методи й засоби пізнання в них сильно відрізняються від тих, якими користувалися їхні батьки, коли буди маленькими. Діти завжди є дітьми. Це світ змінюється, не люди. Тож сьогодні батькам варто докласти більше зусиль, увімкнути всю свою фантазію та творчість, аби потім не казати, що дитина зовсім не читає книжок чи не хоче відірватися від планшета й побігати на свіжому повітрі.

Саме так і вчинили бабусі/дідусі та батьки хлопчиків і дівчаток, головних героїв двох повістей цієї книжки «Літні забави» та «Досліди в гелевому мурашнику». Перша історія буде цікава молодшим школярам, а друга стане в пригоді старшим дітям, середнього шкільного віку. Але обидві оповіді демонструють терпіння, гумор, винахідливість та безумовну любов дорослих, які сильно бажають, аби на літніх канікулах їхні діти відірвалися від комп’ютерів. І в кожному випадку експерименти були вдалими. І все завдяки розумній стратегії поведінці батьків. Змушувати, сварити, маніпулювати, погрожувати — це шлях у нікуди. А вміти зацікавити в нестандартний спосіб — для цього потрібні неабияка поміркованість, спокій та щире бажання бути прикладом для своєї дитини й допомогти їй навчитися проходити уроки життя. А воно ж неймовірно яскраве та приголомшливим розмаїттям усього: знань, явищ, різновидів живих істот, емоцій!

Герої цих дитячих повістей відомої української письменниці Ніни Фіалко протягом літніх канікул на лоні мальовничої української природи вчаться дружити, розуміти почуття інших людей, любити природу, досліджувати її багатство, заробляти свої перші гроші, втомлюватися, сумувати й шаленіти від щастя. І навіть суперсучасні ґаджети іноді їм можуть знадобитися. Але не для ігор і перегляду соцмереж, а для пошуку інформації. І це напрочуд круто — знайти її в інтернеті самотужки, а не питати в батьків. Та й вони теж далеко не все знають, ці дорослі. Чи не так? Тож почитайте разом зі своїми школяриками цю книжку, ви також дізнаєтеся багато цікавого ;-) 

Пьотр Ібрагім Кальвас «Єгипет: харам, халяль»

Відвідування Єгипту залишає в туристів безліч приємних спогадів та вражень, закарбованих у пам’яті, на яскравих світлинах, поштівках чи магнітиках. Багато хто повертається до курортів Хургади чи Шарм-ель-Шейху знову і знову, аби вчергове подивитися на містичні піраміди, зануритися в прозорі води Червоного моря та відчути в собі дух «дитя пустелі».

Але не всі глибоко вивчають культуру і традиції цієї давньої унікальної країни, і не відстежують події сучасного Єгипту. Книжка польського журналіста та письменника Пьотра Ібрагіма Кальваса прочиняє завісу міфів, стереотипів і таємниць, якими оповита Арабська Республіка Єгипет, країна на Північному Сході Африки та Синайському півострові. Усе, про що йдеться в репортажі Кальваса, він спостерігав на власні очі протягом кількох років, коли жив в Александрії.

Що завело польського журналіста так далеко, аж на інший материк, та що спонукало прийняти іслам — відомо лише йому. Але вісім років життя в Єгипті наклали суттєвий відбиток на його життя, думки, душу. Це відчувається під час читання. Автор веде оповідь від свого імені, розмірковує про феномен Єгипту, про аспекти життя й релігії цієї країни через призму власних спостережень та на ґрунті розповідей і вражень місцевих жителів різних прошарків суспільства.

Буденність і свята, соціальна система, вікові традиції, що досі залишаються незмінними, ставлення людей до життя земного й посмертного, до бога, до немусульман, іноземців, до жінок і чоловіків — усе це й багато іншого міститься в невеликій за обсягом книжці. Але інформації більше, ніж можна собі уявити. Можливо, теми, які досліджує й аналізує автор, настільки емоційно глибокі, що здається, наче ти прожив ціле життя на 235 сторінках. Чуже життя, незвичне, місцями жахливе і трагічне, інколи курйозне, подекуди незрозуміле європейській людині, але яскраве та самобутнє.

Репортаж доволі зручно поєднаний у тематичні розділи, з яких ми дізнаємося про їжу, іслам, побут, політичний та економічний стан, про жіноче обрізання, забій корів та овець на Ід аль-Адха, про суворі закони релігії та держави. Будьте готові до відвертих подробиць, адже ви воліли правди, коли брали до рук книжку. І правда вам буде.

Ігор Гургула "Мартуся зі Львова"

Репресовані долі, репресовані країни, репресовані народи... Пошматовані та знищенні життя, але неможливо знищити пам'ять.

Непогана повчально-історична повість для підлітків. Трагічні теми в історії народу необхідно висвітлювати в літературі для дітей та юнацтва, звісно ж, у такий спосіб, аби було цікаво й зрозуміло саме цій віковій категорії. Повість "Мартуся зі Львова" я би додала до переліку важливих книжок для школярів з теми патріотичного виховання. Це також є дуже необхідним, особливо в нашому сьогоденні. Хоча, показувати дітям приклад любові до своєї історії, культури та країни потрібно в будь-які часи.

Але вважаю цю, без сумніву, корисну, цікаву й пізнавальну оповідь дещо недопрацьованою сюжетно. Протягом усієї книжки оповідь розвивається логічно, динамічно й лінійно (що важливо саме для дитячої літератури). Але фінал виявився обірваним. Хоча автор у розв'язці зацікавив певною сюжетною колізією, про яку дуже хотілося би дізнатися остаточно. На жаль, ця гілка оповіді виявилася, можливо, несуттєвою й читачеві не судилося дізнатися, чим усе скінчилося. А шкода, бо сюжет обіцяв фактично детективну лінію. Також мені конче хотілося дізнатися про долю мами головної героїні, адже так і неясно, що саме з нею сталося після арешту. Щодо старшої сестри Мартусі, завдяки якій дівчинці довелося здійснити доволі складну й небезпечну подорож із Сибіру до рідного Львова, теж я чекала розповіді про те, як склалося життя в неї.

Але попри всі недоліки вважаю, що таких книжок має ставати дедалі більше в Україні. І це пречудово, що автори беруться за такі важливі теми для дітей та підлітків.

Читопис 2019 року: статистика, плани на 2020

Заплановано до прочитання: 150 книжок

Прочитано: 150 книжок

З них:

Художня література: 106

Нон-фікшн: 44

Паперові книжки: 101

Електронні книжки: 49

Для дітей: 7

Для підлітків: 4

Для дорослих: 139

Найактивніший читацький місяць: червень (21 книжка)

Найпасивніший читацький місяць: травень (3 книжки)

Географія читання:

Україна - 51

Велика Британія - 27

США - 23

Німеччина - 7

Франція - 6

Швеція - 3

Норвегія - 3

Канада - 3

Туреччина - 3

Польща - 3

Таджикистан - 3

Італія - 3

Австралія - 2

Хорватія - 2

Нідерланди - 1

Алжир - 1

Японія - 1

Індія - 1

Мексика - 1

Перу - 1

Іспанія - 1

Куба - 1

Болгарія - 1

Швейцарія - 1

рф - 1

Куплено книжок: 135

На 2020 рік не буде жодних планів. Повна свобода вибору, випадку, настрою тощо.